ДЖИГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

остаточно не з’ясоване псл. džigati, džьgati «колоти, штрикати», яке зазнало впливу з боку *žegti, žigati «палити»;

вважається також (Skok III 674) результатом видозміни форми žigati;

зіставлення з лит. díegti «колоти», лтс. díegt «тс.» (Machek ESJČ 138, 727) натрапляє на труднощі фонетичного характеру;

р. [джи́гать] «хльостати чим-небудь гнучким; швидко рухатися», [джи́гнуть] «ужалити; зробити швидкий рух», бр. джгаць «жалити; кусати; [мчати]», [джи́гаць] «хльостати чим-небудь гнучким; сікти», жы́гаць «швидко бігати; колоти; сікти чимсь гнучким», [джгу́чка] «кропива», [жигу́чка] «тс.», [жи́га] «дуже швидкий; підбурювач», [жигу́шка] «тонкий батіг», [джыгу́чы] «пекучий», п. dżgać «кольнути, ударити чимсь гострим», źgać, żgać «тс.», żyga, żega «швидка, рухлива людина», dżygun «танець» (з укр.), ч. [džigat] «штовхати, пхати», [džkáti] «ударяти, штовхати, скубти», [žáhnouti] «хльоснути різкою», žihadlo «жало», слц. [džgať] «колоти, товкти», вл. žahadlo «жало», м. жига «жалить (3 ос. одн.), коле, пробиває», жега «тс.», схв. жи́гати «заподіювати гострий біль; колоти (у боці, в грудях)»;

власне українське експресивне утворення на основі слів [джи́гати] «кусати» (про комах), жа́лити та, можливо, [дже́нчик] «ґедзь» (див.);

менш імовірне зіставлення з кабардинськ. gėgun «жартувати, грати» (Л. Г. Лопатинский, Сб. материалов для описания местностей и племен Кавказа, XII, 2, Тифлис, 1891, 53–54);

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з [джи́гати];

бр. джыгу́н «верткий», [жигун] «жвавий, швидкий; ябедник»;

назва могла бути зумовлена різким смаком сирівцю;

очевидно, пов’язане з [джи́гати] «хльостати, кусати»;

слц. džganec, žganec «вид їжі», нл. žaglaty «гострий (про їжу)»;

результат контамінації слів [джоґа́н, джигу́н] «тс.» та жига́ло «залізний прут для пропалювання отворів у дереві» (див.);

результат контамінації слів [джоґа́н, джигу́н] «тс.» та жига́ло «залізний прут для пропалювання отворів у дереві» (див.);