ДЖГУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
джгут «хустка або що-небудь інше, скручене, як вірьовка; [гра, в якій того, хто програв, б’ють джгутом]»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з дієслівним коренем *žeg-/ *žьg- (р. жгу) як давній дієприкметник теперішнього часу žegǫt- з первісним значенням «запалювальний шнур»;
зіставляється також (Шанский ЭСРЯ І 5, 279) з укр. джигону́ти «сильно вдарити», р. жига́ть «бити чимсь тонким і гнучким», бр. жыга́ць «тс.» (пор. р. [жигут] «джгут», бр. [жигу́н] «батіг»);
виводиться (Варбот у зб. «Этимология русских диалектных слов», Свердловск, 1978) від іє. *ghegh- «гнути»;
немає достатніх підстав розглядати це слово як запозичення з румунської мови (Kalužn. 10);
р. бр. жгут;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джґут
джгу́тик
(зоол.)
джгу́тикові
(зоол.)
джут
жгут
жґут
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жыга́ць «тс.» (пор. р. [жигут] «джгут», бр. [жигу́н] «батіг») | білоруська |
| жгут | білоруська |
| *ghegh- «гнути» | індоєвропейська |
| жига́ть «бити чимсь тонким і гнучким» | російська |
| жгут | російська |
| джигону́ти «сильно вдарити» | українська |
| значенням «запалювальний шнур» (р. жгу) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України