ДЕСЯТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

Соболевський (Slavia 5, 453) припускає, що псл. *desętь є контамінацією первісної форми *desę ‹ іє. *dek’ṃ (пор. лат. decem «десять», гот. taíhum, гр. δέκα, ірл. deichn, дінд. dáśa, ав. dasa, вірм. tasn, двн. zëhan, нвн. zehn, тох. śäk) і вторинної *desętъ;

первісне псл. *desętь було основою на -nt-, що згодом, очевидно, за аналогією до утворень типу *pętь «п’ять», *šestь «шість» і под. набула форм відміни на -ĭ;

псл. *desętь «десять» походить з іє. *dek’ṃ-t- «десятка», пор. лит. dẽšimt, dešimtìs, лтс. desmit, прус. dessimpts, дінд. daśát-, daśati-, гр. δεκάς, род. в. δεκάδος, дісл. tiund;

про можливий зв’язок іє. *dek’ṃt- із давнім сполученням «дві руки» див. Meillet BSL 29, 36;

Walde–Hofm. І 329, а про зв’язок з іє. *dek- «брати» (пор. гр. δέκομαι «тс.») – Machek ESJČS 84;

р. де́сять, бр. дзе́сяць, др. десять, п. dziesięć, ч. deset, слц. desať, вл. dźesać, нл. źaseś, полаб. disąt, болг. м. дéсет, схв. дȅсēт, слн. desét, стсл. десѧть;

у складі відповідних слів запозичено із західноєвропейських мов (пор. н. Dekagrámm, Dekalíter, англ. decagram(me), decalitre, фр. decalitre, decagone), y яких походить з гр. δέκα «десять», спорідненого з псл. desętь, укр. де́сять;

р. болг. м. дека-, бр. дэка-, п. ч. слц. вл. deka-, схв. дȅка- «тс.»;

лат. december «грудень» пов’язане з decem «десять», спорідненим з псл. desętь, укр. де́сять (у римському календарі грудень був десятим місяцем, оскільки рік починався з 1-го березня);

утворено від р. дека́брь «грудень» (пор. укр. ст. декабрь, XIV ст.), запозиченого у давньоруську мову з латинської через середньогрецьку;

р. декабри́ст з’явилося в 30-х роках XIX ст. як назва учасника повстання проти російського самодержавства 14 грудня 1825 p;

запозичення з російської мови;

бр. дзекабры́ст, п. dekabrysta, ч. dekabrista, слц. dekabrista, вл. dekabrist, болг. декабри́ст, схв. деàкабрист(а), слн. dekabríst;

запозичення з французької або німецької мови;

фр. décade «декада, десятиріччя», н. Dekáde «десяток; декада» походять від гр. δέκας, род. в. δεκάδος «десяток; декада», спорідненого з лат. decem «десять», псл. desętь, укр. де́сять;

р. болг. м. схв. дека́да, бр. дэка́да, п. вл. нл. dekada, ч. слц. слн. dekáda;

запозичення з середньолатинської мови;

слат. decānus «десятник, старший над десятьма (монахами, солдатами та ін.)», лат. decanus «десятник (у римському війську)» утворене від decem «десять», спорідненого з псл. desętь, укр. де́сять;

р. болг. м. дека́н «керівник факультету», бр. дэка́н, п. dziekan «керівник факультету; чин католицького священика», ч. děkan, слц. dekan, схв. дèкāн, слн. dekàn «тс.»;

фр. déci- виникло шляхом скорочення лат. decima (pars) «десята (частина)», де decima є формою жін. р. від decimus «десятий», що походить від decem «десять», спорідненого з псл. desętь, укр. де́сять;

запозичення з французької мови;

р. болг. м. схв. деци-, бр. дэцы-, п. decy-, ч. слц. вл. слн. deci-;

через посередництво грецької мови (гр. δηνάριον) запозичено у давньоруську з латинської, пізніше в українську з сербохорватської та ін;

лат. dēnārius «римська срібна монета, що містить 10 асів (бронзових монет)» набуло цього значення внаслідок еліпсації словосполучення denarius nummus «тс.» (nummus «монета»);

походить від дистрибутивного числівника dēni «по десять» (з давнішого *dec-noi), пов’язаного з decem «десять», спорідненим з псл. desętь, укр. де́сять;

р. дина́р, бр. дына́р, др. динарий «срібна монета», п. dinar, dynar, ч. dinár, denár, слц. dinár, м. ди́нар, схв. дȕнар, слн. denár, стсл. динарь;

Matzenauer 151;

Walde – Hofm. I 327 – 329, 382 – 383;

Dauzat 256;

Преобр. І 209 – 210;

Фасмер І 560;

фр. douzaine «дюжина», пов’язане з douze «дванадцять», що походить від лат. duodecim «тс.», утвореного з duo «два», спорідненого з псл. d(ъ)va, укр. два, і decem «десять», спорідненого з псл. desętь, укр. десять, – Шанский ЭСРЯ І 5, 228;

очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови;

р. дю́жина, бр. ту́зін, п. tuzin, ч. слц. tucet, болг. дузи́на, м. дузена, схв. тỳце, слн. dúcat;

запозичення з новогрецької мови;

нгр. σαραντάρι «сороковий день» виникло з гр. τεσσαράϰοντα (› нгр. σαράντα) «сорок», утвореного з основ τέσσαρες «чотири», спорідненого з дінд. catúraḥ, псл. četyre, укр. чотири, і -ϰοντα (‹ *ϰωντα ‹ *(d)k῀ō˘mt-), пов’язаного з δέϰα «десять», спорідненим з псл. desętь, укр. де́сять;

болг. саранда́р «молитва за померлого на 40-й день; щоденна молитва за померлого до 40 днів», м. сарандар «молитва за померлого до 40 днів»;

псл. četyre desęte;

складений числівник, утворений з числівника četyre «чотири», укр. чоти́ри і форми наз. в. мн. числівника desętь «десять», укр. де́сять;

словосполучення лексикалізувалося в окремих слов’янських мовах, при цьому другий компонент desętь у деяких мовах перетворився на суфікс, пор. ч. čtyřicet, вл. štyrceći, м. четириесет (подібна модель у лит. kẽturiasdešimt «сорок (чотири десят(к)и», гот. fidwortigjus «тс.» і т. ін.);

в українській літературній мові вживане со́рок;

р. ст. чыты́редесять, др. четыредесяте, четыридесяти, п. czterdzieści, ст. cztyr(y) dzieści, ч. čtyřicet, слц. štyridsat’, вл. štyrceći, štyrcećo, нл. styriźasća, styŕźasća, ст. ctyriźеsće, полаб. citěrdiśǫ̇t, болг. чети́ридесет, м. четириесет, схв. четрдѐсēт, слн. štírideset, стсл. чєтыри дєсѧти «тс.»;