ДЕСПОТУ — ЕТИМОЛОГІЯ

де́спо́т «жорстокий володар»

запозичення з грецької мови;
гр. δεσπότης «володар, господар дому» є давнім складним словом, у якому перша частика δεσ ‹ *δενσ «дому» (род. в.) походить від іє. *dems «тс.», а другою є іє. *potis «пан, володар» (пор. аналогічні дінд. dámpatiḥ «володар», pátir dán, ав. dəng paitiš «тс.»), що виступає також у псл. gospodь, укр.госпо́дь;
сучасне негативне значення слова витворилось у західноєвропейських мовах, пор. н. Despot «жорстокий володар», фр. despote, англ. despót «тс.»;
р. м. де́спот, бр. дэ́спат, п. ч. слц. despota, вл. despot, болг. деспо́т, схв. деспòт, слн. despót;
Фонетичні та словотвірні варіанти

деспот «титул сербських володарів» (XVII ст.)
деспоти́зм
деспоти́чний
деспоті́я
де́споцтво (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dəng paitiš авестійська
despót «тс.» англійська
дэ́спат білоруська
деспо́т болгарська
despot верхньолужицька
δεσπότης «володар, господар дому» грецька
*dems «тс.» індоєвропейська
*potis «пан, володар» (пор. аналогічні дінд. dámpatiḥ «володар», pátir dán, ав. dəng paitiš «тс.») індоєвропейська
де́спот македонська
Despot «жорстокий володар» німецька
despota польська
gospodь праслов’янська
де́спот російська
деспòт сербохорватська
despota словацька
despót словенська
despote французька
despota чеська
*δενσ «дому» (род. в.) ?
укр ?
госпо́дь ?
Despot «жорстокий володар» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України