ДЕСПОТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
де́спо́т «жорстокий володар»
запозичення з грецької мови;
гр. δεσπότης «володар, господар дому» є давнім складним словом, у якому перша частика δεσ ‹ *δενσ «дому» (род. в.) походить від іє. *dems «тс.», а другою є іє. *potis «пан, володар» (пор. аналогічні дінд. dámpatiḥ «володар», pátir dán, ав. dəng paitiš «тс.»), що виступає також у псл. gospodь, укр.госпо́дь;
сучасне негативне значення слова витворилось у західноєвропейських мовах, пор. н. Despot «жорстокий володар», фр. despote, англ. despót «тс.»;
р. м. де́спот, бр. дэ́спат, п. ч. слц. despota, вл. despot, болг. деспо́т, схв. деспòт, слн. despót;
Фонетичні та словотвірні варіанти
деспот
«титул сербських володарів»
(XVII ст.)
деспоти́зм
деспоти́чний
деспоті́я
де́споцтво
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dəng paitiš | авестійська |
| despót «тс.» | англійська |
| дэ́спат | білоруська |
| деспо́т | болгарська |
| despot | верхньолужицька |
| δεσπότης «володар, господар дому» | грецька |
| *dems «тс.» | індоєвропейська |
| *potis «пан, володар» (пор. аналогічні дінд. dámpatiḥ «володар», pátir dán, ав. dəng paitiš «тс.») | індоєвропейська |
| де́спот | македонська |
| Despot «жорстокий володар» | німецька |
| despota | польська |
| gospodь | праслов’янська |
| де́спот | російська |
| деспòт | сербохорватська |
| despota | словацька |
| despót | словенська |
| despote | французька |
| despota | чеська |
| *δενσ «дому» (род. в.) | ? |
| укр | ? |
| госпо́дь | ? |
| Despot «жорстокий володар» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України