ДЕПЕША — ЕТИМОЛОГІЯ
депе́ша
запозичення з французької мози;
фр. dépêche «депеша» утворено від dépêcher «швидко відправляти, прискорювати; (ст.) усувати перешкоди, звільняти», пов’язаного через антонімічне дієслово від тієї ж основи empêcher «заважати, перешкоджати» з слат. impedicare «спіймати в пастку», утвореним від лат. pedica «петля, пастка; пута», яке походить від лат. pes (род. в. pedis) «нога»;
р. болг. заст. м. депе́ша, бр. дэпе́ша, п. depesza, ч. depeše, слц. depeša, схв. дȅпеша, депèша, слн. depéša;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэпе́ша | білоруська |
| депе́ша | болгарська |
| pedica «петля, пастка; пута» | латинська |
| pes «нога» (род. в. pedis) | латинська |
| депе́ша | македонська |
| depesza | польська |
| депе́ша | російська |
| дȅпеша | сербохорватська |
| impedicare «спіймати в пастку» | середньолатинська |
| depeša | словацька |
| depéša | словенська |
| депèша | українська |
| dépêche «депеша» | французька |
| depeše | чеська |
| dépêcher «швидко відправляти, прискорювати; (ст.) усувати перешкоди, звільняти» | ? |
| empêcher «заважати, перешкоджати» | ? |
| депе́ша | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України