ДЕНЬГА — ЕТИМОЛОГІЯ

Brückner 109;

MSFOu 98, 127–129;

Räsänen ZfSlPh 20, 449–450;

Ramstedt 395;

Hübschmann 134;

Horn 118;

Егоров 242–243;

Lokotsch 38;

Korsch AfSlPh 9, 496;

Bern. І 183–184;

Шипова 119;

Фасмер І 499;

думка про зв’язок р. де́ньга́ з тюрк. tamga «мітка, штемпель», damga «тс.» (Френ De origine vocabuli rosici denьgi, Kaзань, 1815; Mikl. EW 39; TEI l, 281; Nachtr. 1, 26; Горяев 88; Преобр. І 179; Срезн. І 653) вважається застарілою. – Шанский ЭСРЯ І 5, 71–73;

джерело тюркських слів вбачають у перс. dānag «монета» (сперс. dāng «тс.», дперс. danake), звідки також вірм. dang, dank «дрібна монета»;

пор. чаг. täņkä «срібна монета; металеві гроші», чув. тенкă «срібна монета, карбованець», каз. туркм. ккалп. теңге «монета», башк. тат. тǝңкǝ «карбованець», узб. танга «дрібна срібна монета; металеві гроші»;

запозичено, очевидно, в давньоруську мову з тюркських;

р. де́нежка, похідне від де́ньга́, мн. де́ньги, ст. денежька (XV ст.), деньга, денга (XIV ст.), тенка (XV ст.), п. ст. dziengi (з р.);