ДЕМОН — ЕТИМОЛОГІЯ
де́мон
через церковнослов’янську мову запозичено у давньоруську з грецької;
гр. δαίμων «божество; дух; душа померлого; диявол» пов’язане з δαίομαι, δαίω «ділю, розподіляю» (як дперс. baga«бог», псл. bogъ з ав. baga- «доля» або дінд. bhága- «доля; той, хто наділяє; пан» з bhájati «наділяє»), а також з δημος «народ, країна»;
р. болг. м. де́мон, бр. дэ́ман, др. демонъ, дѣмонъ, п. demon, ч. слц. слн. démon, схв. дèмōн., дȇмон, стсл. демонъ, дѣмонъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
демоні́зм
демоні́чний
ди́мін
дѣмонъ
(XV ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| baga- | авестійська |
| дэ́ман | білоруська |
| де́мон | болгарська |
| δαίμων «божество; дух; душа померлого; диявол» | грецька |
| демонъ | давньоруська |
| де́мон | македонська |
| demon | польська |
| де́мон | російська |
| дèмōн | сербохорватська |
| démon | словацька |
| démon | словенська |
| демонъ | старослов’янська |
| дѣмонъ | українська |
| дȇмон | українська |
| дѣмонъ | українська |
| démon | чеська |
| δαίω «ділю, розподіляю» (як дперс. baga«бог», псл. bogъ з ав. baga- «доля» або дінд. bhága- «доля; той, хто наділяє; пан» з bhájati «наділяє») | ? |
| δημος «народ, країна» | ? |
ге́мон «злий дух, диявол»
результат спрощення форми ігемон «вождь», стсл. игемONЪ «тс.», що походить від гр. ἡγεμών «провідник, керівник, вождь», до якого зводиться й укр. гегемо́н «тс.»;
нове значення форми ге́мон, очевидно, виникло в результаті семантичного зближення з фонетично подібним словом де́мон;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гема́н
«тс.»
ге́монъ
«воєначальник, князь»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἡγεμών «провідник, керівник, вождь» | грецька |
| гегемо́н «тс.» | українська |
| ігемон «вождь» | ? |
| игемONЪ «тс.» | ? |
| ге́мон | ? |
| де́мон | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України