ДЕМНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
де́мня «димар; горно; кузня»
власне українське утворення, пов’язане з основою дієслова [ди́мати] «дути (міхом)», [об-дема́ти] «обчищати» (власне, «обдувати»);
паралелізм е:и в реєстрових іменниках відповідає діалектному паралелізму голосних у коренях відповідних дієслів;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ди́мня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ди́мати «дути (міхом)» | ? |
| об-дема́ти «обчищати» (власне, «обдувати») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України