ДЕЛЬФІН — ЕТИМОЛОГІЯ
дельфі́н
через посередництво латинської і, можливо, німецької мов (лат. delphin, delphinus, нім. Delphín) запозичено з грецької;
гр. δελφίς (род. в. δελφινος) «дельфін» пов’язане з δελφύς (анат.) «матка», яке зіставляють з дінд. gárbha-ḥ «утроба; зародок», ав. garəwa «тс.», gərəbuš«молода тварина», стсл. жрѣбѧ, укр. жереб’я́;
назва дельфіна зумовлена подібністю форми тіла тварини до анатомічного органа (Kretschmer DLZ 1893, 170), або, скоріше, тим, що дельфіни належать до живородних (Скорчев БЕ 1956/2, 161);
р. дельфи́н, бр. дэльфі́н, др. дельфисъ, п. вл. delfin, ч. слц. слн. delfín, болг. делфи́н, м. делфин, схв. дèлфūн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
делфинъ
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| garəwa «тс.» | авестійська |
| дэльфі́н | білоруська |
| делфи́н | болгарська |
| delfin | верхньолужицька |
| δελφίς «дельфін» (род. в. δελφ$ινος) | грецька |
| gárbha-ḥ «утроба; зародок» | давньоіндійська |
| дельфисъ | давньоруська |
| делфин | македонська |
| delfin | польська |
| дельфи́н | російська |
| дèлфūн | сербохорватська |
| delfín | словацька |
| delfín | словенська |
| жрѣбѧ | старослов’янська |
| жереб'я́ | українська |
| delfín | чеська |
| gərəbuš «молода тварина» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України