ДЕЛЕГУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
делега́т
запозичено з латинської мови, очевидно, через польське посередництво;
лат. dēlēgātus «посланець» є дієприкметником від dēlēgāre «відправляти, доручати», утвореного за допомогою префікса dē- від lēgāre «відправляти послом», спорідненого з lex (род. в. lēgis) «закон»;
р. болг. м. делега́т, бр. дэлега́т, п. вл. delegat, ч. слц. слн. delegát, нл. delegacija, схв. делèгāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
делега́ція
делегува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэлега́т | білоруська |
| делега́т | болгарська |
| delegat | верхньолужицька |
| dēlēgātus «посланець» | латинська |
| делега́т | македонська |
| delegacija | нижньолужицька |
| delegat | польська |
| делега́т | російська |
| делèгāт | сербохорватська |
| delegát | словацька |
| delegát | словенська |
| delegát | чеська |
| dēlēgāre «відправляти, доручати» | ? |
| lēgāre «відправляти послом» | ? |
| lēgis «закон» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України