ДЕКРЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
декре́т
запозичення з латинської мови;
лат. dēcrētum «постанова» пов’язане з dēcernere «вирішувати», утвореним за допомогою префікса dē- від cernere «враховувати, помічати, вирішувати», спорідненого з гр. κρίνω «відділяю, вибираю, вирішую», гот. hrains «чистий», лит. krìjas «обід решета», лтс. krija «луб», псл. *krajb, укр. край;
р. болг. м. декре́т, бр. дэкрэ́т, п. ч. вл. dekret, слц. слн. dekrét, схв. дèкрет;
Фонетичні та словотвірні варіанти
декрет
«наказ, постанова»
(XVI ст.)
декретовати
«видавати декрет»
(XVII ст.)
декретува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэкрэ́т | білоруська |
| декре́т | болгарська |
| dekret | верхньолужицька |
| hrains «чистий» | готська |
| κρίνω «відділяю, вибираю, вирішую» | грецька |
| dēcrētum «постанова» | латинська |
| krija «луб» | латиська |
| krìjas «обід решета» | литовська |
| декре́т | македонська |
| dekret | польська |
| *krajb | праслов’янська |
| декре́т | російська |
| дèкрет | сербохорватська |
| dekrét | словацька |
| dekrét | словенська |
| край | українська |
| dekret | чеська |
| dēcernere «вирішувати» | ? |
| cernere «враховувати, помічати, вирішувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України