ДЕКЛАРАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
деклара́ція
запозичення з латинської мови;
лат. dēclārātio «вислів, прояв» пов’язане з dēclārāre «оголошувати, виражати», що є префіксальним похідним від clārāre «висвітлювати, поясняти», пов’язаного з clārus «гучний; ясний, світлий; зрозумілий», спорідненим з лат. clāmāre «кричати»;
р. болг. декларация, бр. дэкларацыя, п. deklaracja, ч. deklarace, слц. deklarácia, вл. нл. deklaracija, м. схв. декларáциjа, слн. deklarácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
декларати́вний
декларува́ти
деклярація
«оповіщення, заява»
декляровати
«оголошувати»
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэкларацыя | білоруська |
| декларация | болгарська |
| deklaracija | верхньолужицька |
| dēclārātio «вислів, прояв» | латинська |
| clāmāre «кричати» | латинська |
| декларáциjа | македонська |
| deklaracija | нижньолужицька |
| deklaracja | польська |
| декларация | російська |
| декларáциjа | сербохорватська |
| deklarácia | словацька |
| deklarácija | словенська |
| deklarace | чеська |
| dēclārāre «оголошувати, виражати» | ? |
| clārāre «висвітлювати, поясняти» | ? |
| clārus «гучний; ясний, світлий; зрозумілий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України