ДЕКЛАМУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
деклама́ція
запозичення з латинської мови;
лат. dēclāmātio «вправа в красномовстві, декламація» утворене від dēclāmāre «вправлятися у виголошенні промов, декламувати», що є префіксальним похідним від clāmāre «кричати, закликати, оголошувати», спорідненого з гр. καλέω «кричу», псл. *коlкоlъ «дзвін», укр. [колокі́л];
р. болг. деклама́ция, бр. дэклама́цыя, п. deklamacja, ч. deklamace, слц. deklamácia, вл. нл. deklamacija, м. схв. декламáциjа,слн. deklamacija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
деклама́тор
декламаці́йний
декламува́ти
деклямовати
«виразно читати літературний твір»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэклама́цыя | білоруська |
| деклама́ция | болгарська |
| deklamacija | верхньолужицька |
| καλέω «кричу» | грецька |
| dēclāmātio «вправа в красномовстві, декламація» | латинська |
| декламáциjа | македонська |
| deklamacija | нижньолужицька |
| deklamacja | польська |
| *коlкоlъ «дзвін» | праслов’янська |
| деклама́ция | російська |
| декламáциjа | сербохорватська |
| deklamácia | словацька |
| deklamacija | словенська |
| колокі́л | українська |
| deklamace | чеська |
| dēclāmāre «вправлятися у виголошенні промов, декламувати» | ? |
| clāmāre «кричати, закликати, оголошувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України