ДЕЗЕРТИРУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

дезерти́р

через посередництво російської і, можливо, німецької мови (нім. Deserteur) запозичено з французької;
фр. déserteur «дезертир» походить від déserter «покидати, дезертирувати» або відбиває безпосередньо лат. dēsertor «дезертир»;
в обох випадках слово пов’язане з лат. dēserere «залишати, дезертирувати», утвореним за допомогою префікса dē-, що означає відділення, позбавлення, від serere «з’єднувати, зв’язувати», спорідненого з дісл. sernaid «з’єднує», гр. εἴρω «ставлю в ряд», дінд. sarat- «нитка», гот. sarwa «зброя», лит. ст. seris «нитка, дратва»;
р. дезерти́р, бр. дэзерці́р, п. вл. dezerter, ч. слц. dezertér, болг. дезертьо́р, м. дезертéр, схв. дезертер, слн. dezertér;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дезерти́рство
дезерти́рувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дэзерці́р білоруська
дезертьо́р болгарська
dezerter верхньолужицька
sarwa «зброя» готська
εἴρω «ставлю в ряд» грецька
sarat- «нитка» давньоіндійська
sernaid «з’єднує» давньоісландська
dēsertor «дезертир» латинська
dēserere «залишати, дезертирувати» латинська
seris «нитка, дратва» литовська
дезертéр македонська
dezerter польська
дезерти́р російська
дезертер сербохорватська
dezertér словацька
dezertér словенська
déserteur походить від déserter «дезертир»«покидати, дезертирувати» французька
dezertér чеська
dē- ?
serere «з’єднувати, зв’язувати» ?
seris «нитка, дратва» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України