ДЕЖУРКА — ЕТИМОЛОГІЯ
дежу́рний
запозичення з російської мови;
р. дежу́рный утворено на основі французького виразу de jour «вдень» (être de jour «бути черговим»), що складається з прийменника de «з, від», який зводиться до лат. dē «тс.», та jour «день»;
бр. дзяжу́рны, п. dyżurny, ч. dežurný, слц. dežúrny, болг. м. дежу́рен, схв. дèжӯран, слн. dežúren;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дежу́рити
дежу́рка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзяжу́рны | білоруська |
| дежу́рен | болгарська |
| dē «тс.» | латинська |
| дежу́рен | македонська |
| dyżurny | польська |
| дежу́рный «вдень» (être de jour «бути черговим») | російська |
| de jour «вдень» (être de jour «бути черговим») | російська |
| дèжӯран | сербохорватська |
| dežúrny | словацька |
| dežúren | словенська |
| dežurný | чеська |
| de «з, від» | ? |
| jour «день» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України