ДЕДУКЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
деду́кція
запозичення з латинської мови;
лат. dēductio «відведення» пов’язане з deducere «відводити», утвореним за допомогою префікса dē- від ducere «вести», спорідненого з гот. tiuhan «вести», двн. ziohan «тягти», дангл. tēon «тс.», кімр. dygaf «тягну», алб. nduk «висмикую, вириваю волосся» (іє. *deuk«тягти»);
р. болг. деду́кция, бр. дэду́кцыя, п. dedukcja, ч. dedukce, слц. dedukcia, вл. dedukcija, м. схв. дедỳкциjа, слн. dedúkcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дедукти́вний
дедукува́ти
дедукцыя
«висновок»
(1597)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nduk «висмикую, вириваю волосся» (іє. *deuk«тягти») | албанська |
| дэду́кцыя | білоруська |
| деду́кция | болгарська |
| dedukcija | верхньолужицька |
| tiuhan «вести» | готська |
| tēon «тс.» | давньоанглійська |
| ziohan «тягти» | давньоверхньонімецька |
| dygaf «тягну» | кімрська |
| dēductio «відведення» | латинська |
| дедỳкциjа | македонська |
| dedukcja | польська |
| деду́кция | російська |
| дедỳкциjа | сербохорватська |
| dedukcia | словацька |
| dedúkcija | словенська |
| dedukce | чеська |
| deducere «відводити» | ? |
| ducere «вести» | ? |
де- (префікс, що означає відокремлення, рух донизу, позбавлення, відсутність, напр.: деграда́ція, декваліфіка́ція)
результат засвоєння латинського префікса dē- з тим самим значенням, наявного в запозичених словах типу дедукція (лат. dēductio), декламація (лат. dēclāmātio) та ін. і пов’язаного з прийменником de «з, від», спорідненим з гр. ἤ-δη «уже», атт. δη-τα «напевне» ( ‹іє. dē «у напрямі»);
результат засвоєння латинського префікса dē- з тим самим значенням, наявного в запозичених словах типу дедукція (лат. dēductio), декламація (лат. dēclāmātio) та ін. і пов’язаного з прийменником de «з, від», спорідненим з гр. ἤ-δη «уже», атт. δη-τα «напевне» ( ‹іє. dē «у напрямі»);
р. болг. м. схв. де-, бр. дэ-, п. ч. слц. вл. нл. слн. de-;
р. болг. м. схв. де-, бр. дэ-, п. ч. слц. вл. нл. слн. de-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| δη-τα «напевне» ( ‹іє. dē «у напрямі») | аттічний |
| дэ- | білоруська |
| де- | болгарська |
| de- | верхньолужицька |
| ἤ-δη «уже» | грецька |
| де- | македонська |
| de- | нижньолужицька |
| de- | польська |
| де- | російська |
| де- | сербохорватська |
| de- | словацька |
| de- | словенська |
| de- | чеська |
| dē- | ? |
| дедукція (лат. dēductio) | ? |
| декламація (лат. dēclāmātio) | ? |
| de «з, від» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України