ДЕДУКТИВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
деду́кція
запозичення з латинської мови;
лат. dēductio «відведення» пов’язане з deducere «відводити», утвореним за допомогою префікса dē- від ducere «вести», спорідненого з гот. tiuhan «вести», двн. ziohan «тягти», дангл. tēon «тс.», кімр. dygaf «тягну», алб. nduk «висмикую, вириваю волосся» (іє. *deuk«тягти»);
р. болг. деду́кция, бр. дэду́кцыя, п. dedukcja, ч. dedukce, слц. dedukcia, вл. dedukcija, м. схв. дедỳкциjа, слн. dedúkcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дедукти́вний
дедукува́ти
дедукцыя
«висновок»
(1597)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nduk «висмикую, вириваю волосся» (іє. *deuk«тягти») | албанська |
| дэду́кцыя | білоруська |
| деду́кция | болгарська |
| dedukcija | верхньолужицька |
| tiuhan «вести» | готська |
| tēon «тс.» | давньоанглійська |
| ziohan «тягти» | давньоверхньонімецька |
| dygaf «тягну» | кімрська |
| dēductio «відведення» | латинська |
| дедỳкциjа | македонська |
| dedukcja | польська |
| деду́кция | російська |
| дедỳкциjа | сербохорватська |
| dedukcia | словацька |
| dedúkcija | словенська |
| dedukce | чеська |
| deducere «відводити» | ? |
| ducere «вести» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України