ДЕВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ді́ва́
псл. děva «дівчина» походить з *doi-uā, для якого реконструюється первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (Meillet MSL 21, 45–48; Mikl. EW 44);
іє. *dhē(i)«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. dojiti,*dětę, укр. дої́ти, дитя́, лат. fēmina «жінка», гр. ϑηλυς «жіночий», зіставляється з дінд. dēvī «богиня» (Rozwadowski Qu. gr. et I 418, проти Jagić AfSlPh 20, 434);
припускається існування в минулому складного прикметника *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. vēti «тужити за чимось», звідки виводиться *děvojьna ›*děvoja › děva (Machek ESJČ 116; Holub–Lyer 129);
р. де́ва, бр. дзе́ва, др. дѣва, п. dziewa, ч. děva, слц. deva, вл. dźowka «дочка», нл. źowka «тс.», полаб. devə «дівчина-служниця», болг. м. де́ва «дівчина», схв. дјèвōјка, слн. déva, стсл. дѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діва́на
«дівчина»
діва́ся
діва́ха
діви́зна
«посаг»
діви́ця
ді́вич
ді́вка
ді́вонька
діво́та
«дівчата»
(зб.)
діво́ха
діво́цтво
діво́цький
діво́ча
«кімната для служниць у панському дворі»
(заст.)
діво́чий
діво́чити
«дівувати»
діво́читися
«удавати з себе дорослу дівчину»
ді́вочка
діво́чний
діво́чча
«дівочий одяг, прикраси і под.»
діво́щина
«майно, придбане за час дівування»
дівстве́нниця
ді́вство
дівува́ння
діву́ля
діву́ся
діву́ха
ді́вця
дівча́
дівча́та
дівча́тко
дівча́чий
дівчачу́р
«залицяльник»
дівчачу́рний
ді́вчи́на
дівчи́нин
дівчини́на
ді́вчинка
дівчиня́тко
дівчи́сько
дівчу́к
«дівчина-підліток»
дівчу́р
«залицяльник; гермафродит»
доді́вчити
«зберегти невинність до заміжжя»
пі́ддівок
«дівчинка-підліток»
піддіво́ча
«тс.»
роздіво́чити
«позбавити невинності»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дзе́ва | білоруська |
де́ва «дівчина» | болгарська |
dźowka «дочка» | верхньолужицька |
ϑηλυς «жіночий» | грецька |
dēvī «богиня» | давньоіндійська |
vēti «тужити за чимось» | давньоіндійська |
дѣва | давньоруська |
*dhē(i) «ссати; годувати груддю» | індоєвропейська |
fēmina «жінка» | латинська |
де́ва «дівчина» | македонська |
źowka «тс.» | нижньолужицька |
devə «дівчина-служниця» | полабська |
dziewa | польська |
děva «дівчина» | праслов’янська |
dojiti | праслов’янська |
де́ва | російська |
дјèвōјка | сербохорватська |
deva | словацька |
déva | словенська |
дѣва «тс.» | старослов’янська |
дої́ти | українська |
děva | чеська |
*doi-uā | ? |
значення «здатна годувати груддю» | ? |
або «яка ссе» | ? |
*dětę | ? |
дитя́ | ? |
*dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)» | ? |
*děvojьna | ? |
Ді́ва (зодіакальне сузір’я)
калька латинської назви того ж сузір’я Virgo, що походить від virgo «діва, дівчина»;
р. Де́ва, бр. Дзе́ва, п. ч. слц. Panna «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ді́вка
Ді́вчина
«тс.»
Дѣва
(1642)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Дзе́ва | білоруська |
Panna «тс.» | польська |
Де́ва | російська |
Panna «тс.» | словацька |
Panna «тс.» | чеська |
virgo «діва, дівчина» | ? |
ма́гній (хімічний елемент)
засвоєний російською та іншими східнослов’янськими мовами перший варіант новолатинської наукової назви Magnium, утвореної в 1808 р. англійським хіміком Г. Деві від нлат. Magnesia «магнезія» і пізніше заміненої ним на Magnesium;
р. ма́гний, бр. ма́гній, п. magnez, ч. magnézium, magnesium, слц. magnézium, вл. magnezij, болг. магне́зий, м. магнезиум, схв. мàгнēзиjум, слн. magnézij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
магнези́т
«вуглекисла сіль магнію (мінерал)»
ма́гнієвий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ма́гній | білоруська |
магне́зий | болгарська |
magnezij | верхньолужицька |
магнезиум | македонська |
Magnesia «магнезія» | новолатинська |
magnez | польська |
англійським | російська |
ма́гний | російська |
мàгнēзиjум | сербохорватська |
magnézium | словацька |
magnézij | словенська |
magnézium | чеська |
magnesium | чеська |
Деві | ? |
хлор «жовтувато-зелений отруйний газ із різким задушливим запахом» (хім.)
запозичення з латинської мови;
нлат. chlorum утворив як науковий термін у 1810 р. англійський хімік Г. Деві (H. Davy, 1778–1829) від гр. χλωρός «зелений, жовто-зелений», що, як і гр. χλόη «зелень трави, свіже листя», χλόος «зеленувато-жовтий колір», χλοάζω «зеленіти», споріднене з псл. zelenъ, укр. зеле́ний і псл. *žьl̥tъ, укр. жо́втий;
р. бр. болг. м. хлор, п. вл. chlor, ч. chlor, chlîr, слц. chlîr, схв. хло̑р, кло̑р, слн. klîr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підхлори́н
«гіпохлорит»
хло́ристий
хло́рка
хло́рний
хлорнува́тий
хлорнува́тистий
хлорува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хлор | білоруська |
хлор | болгарська |
chlor | верхньолужицька |
χλωρός «зелений, жовто-зелений» | грецька |
χλόη «зелень трави, свіже листя» | грецька |
хлор | македонська |
chlorum | новолатинська |
chlor | польська |
zelenъ | праслов’янська |
*ž | праслов’янська |
англійський | російська |
хлор | російська |
р | сербохорватська |
chlîr | словацька |
klîr | словенська |
зеле́ний | українська |
жо́втий | українська |
р | українська |
chlor | чеська |
chlîr | чеська |
Деві | ? |
χλόος «зеленувато-жовтий колір» | ? |
χλοάζω «зеленіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України