ДЕБЕЛУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
дебе́лий «здоровий, міцний, товстий»
псл. debelъ, – споріднене з прус. debīkan «великий», двн. tapfar «важкий», дісл. dapr «тс.»;
іє. *dheb- «товстий»;
далі пов’язується з до́блесть, доба́, до́брий (Шанский ЭСРЯ І 5, 33; Горяев 83; ЭССЯ 4, 201–203; Mikl. EW 40);
сумнівне зближення (Кобилянський 3б. наук. праць І 78) з тур. (‹ар.) debdebili «пишний, урочистий»;
р. дебе́лый, бр. дзябёлы, др. дебелый «товстий, грубий», болг. дебе́л, м. дебел, схв. дèбео, слн. dêbel, стсл. дебелъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дебела́стий
дебеле́зний
«дуже сильний»
дебеле́нний
«великий, масивний»
де́белень
«міцна людина, здоров’як»
дебелина́
«товщина»
дебели́ти
«робити дебелим»
дебе́лість
дебелі́ти
«ставати дебелим; поважніти; робитися твердим, черствим; пильно дивитися; дубіти, ціпеніти»
дебелі́шати
«ставати більш дебелим»
дебелува́стий
дебелува́тий
дебелькува́тий
дебе́льшати
«товстіти»
дебеля́ка
«товста людина»
задебелі́ти
«задубіти, затвердіти»
здебе́ла
«товсто; щільно, міцно»
одебелі́ти
«остовпіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзябёлы | білоруська |
| дебе́л | болгарська |
| tapfar «важкий» | давньоверхньонімецька |
| dapr «тс.» | давньоісландська |
| дебелый «товстий, грубий» | давньоруська |
| *dheb- «товстий» | індоєвропейська |
| дебел | македонська |
| debelъ | праслов’янська |
| debīkan «великий» | прусська |
| дебе́лый | російська |
| дèбео | сербохорватська |
| dêbel | словенська |
| дебелъ | старослов’янська |
| debdebili «пишний, урочистий» (‹ар.) | турецька |
| до́блесть | ? |
| доба́ | ? |
| до́брий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України