ДВІЧІ — ЕТИМОЛОГІЯ
дві́чі «два рази»
;
другий компонент зіставляється також (Німчук Пр. XIII діал. н. 122–133; ЭССЯ 5,193) з основою it-, пов’язуваною з дієсловом iti «іти», подібно до того як компонент -šьdy у семантично тотожних формах dъvašmdy «двічі», trišmdy «тричі» пов’язується з дієприкметником šьdъ (від xoditi «ходити»);
р. [дво́ичи, дво́ича], бр. дво́йчы, др. двоичи, двоича, п. ст. dwójcy, вл. dwójcy, dwójce, нл. dwojcy, болг. ст. дваши, стсл. дъвашьди;
загальноприйнятої етимології не має;
пояснюється (Trypućko Słowiańskie przysłówki liczebnikowe typu stcsł. dvašdi, trišti, Uppsala, 1947, 56) як результат поєднання дистрибутивного числівника dъvojь із суфіксом -tjь;
другий компонент зіставляється також (Німчук Пр. XIII діал. н. 122–133; ЭССЯ 5,193) з основою it-, пов’язуваною з дієсловом iti «іти», подібно до того як компонент -šьdy у семантично тотожних формах dъvašmdy «двічі», trišmdy «тричі» пов’язується з дієприкметником šьdъ (від xoditi «ходити»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дви́чи
дви́чі
дві́йчи
«тс.»
дві́чи
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дво́йчы | білоруська |
| äâàùè | болгарська |
| dwóјcе | верхньолужицька |
| dwóјcy | верхньолужицька |
| двоичи | давньоруська |
| двоича | давньоруська |
| dwoјcе | нижньолужицька |
| dwóјcy | польська |
| dъvojь | праслов’янська |
| it- | праслов’янська |
| iti | праслов’янська |
| -šьdy | праслов’янська |
| dъvašьdy | праслов’янська |
| trišьdy | праслов’янська |
| šьdъ | праслов’янська |
| xoditi | праслов’янська |
| дво́ичи | російська |
| дво́ича | російська |
| äúâàøüäè | старослов’янська |
| -tjь | ? |
| iti «іти» | ? |
| dъvašmdy «двічі» | ? |
| trišmdy «тричі» | ? |
два
псл. d(ъ)va, d(u)vě (‹ іє. *duuō «два», *duuoi «дві»);
споріднене з лит. dù «два», dvì «дві», лтс. divi, прус. dwai, дінд. dva, duváu, duvā, dváu, duvé, dvé, гр. δύω, лат. duo «два», duae «дві»;
р. болг. м. два, две, бр. два, дзве, др. дъва, дъвѣ, п. dwa, dwie, ч. dva, dvě, слц. dva, dve, вл. dwaj, dwě, нл. dwa, dwě, полаб. davoi, схв. двȃ, двȇ, слн. dvá, dvé, стсл. дъва, дъвѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дває́
«два»
две́йки
«двічі»
дви́чи
дві
двійє́
«залізо у рала з подвійним вістрям»
дві́йка
дві́йко
«двоє»
дві́йло
«колода для запрягання двох чи трьох пар волів; ярмо О»
двійловий
«пов’язаний з двійлом»
двійля́чий
«тс.»
двійни́й
двійник
«особа, схожа з іншою; спарені предмети; [рід миски; листки позолоченого срібла Ж]»
двійня́к
«ячмінь двогранний Ж, Mak; горшки-близнята Ж»
двійня́та
дві́йця
«двійнята»
двійча́к
«вила»
двійча́стий
двійча́тий
дві́йчи
двіла
«двійнята»
двічи
«тс.»
дві́чі
дво́є
двоєм
«удвоє»
двоє́шки
«тс.»
двоїна
двої́стий
двої́стість
двої́ти
дво́йка
«двостволка»
двойко́
«двоє, пара»
двойна́стий
двойни́ти
двойство
«дуалізм»
двойча́к
«дволемішний плуг»
двойчаки́
«вила»
двойча́стий
двойча́тка
«тс.»
двойча́тник
«двійник»
двоя́к
«монета в два гроші; двійка Ж; ячмінь двогранний Mak»
двоя́кий
двоя́н
«великі соснові бруси для сплаву»
двоя́нка
(у виразі у двоя́нці «у двох однакових одежинах»)
задві́йний
«подвійний»
задво́є
«удвоє»
задвоя́кий
«двох родів»
надво́є
подві́йний
подві́йник
«двійник»
подво́ювач
ро́здвій
«роздвоєння; розбрат Нед»
роздві́йство
«розбрат»
роздві́чити
«ділити надвоє»
роздво́їти
удві́йку
удві́йці
удві́чі
удво́є
удво́х
уподві́йні
«удвоє»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| два | білоруська |
| два | болгарська |
| dwaj | верхньолужицька |
| dwě | верхньолужицька |
| δύω | грецька |
| dva | давньоіндійська |
| дъва | давньоруська |
| duo «два» | латинська |
| divi | латиська |
| dù «два» | литовська |
| два | македонська |
| dwa | нижньолужицька |
| dwě | нижньолужицька |
| davoi | полабська |
| dwa | польська |
| dwie | польська |
| d(ъ)va | праслов’янська |
| dwai | прусська |
| два | російська |
| двȃ | сербохорватська |
| dva | словацька |
| dve | словацька |
| dvá | словенська |
| dvé | словенська |
| дъва | старослов’янська |
| две | українська |
| дзве | українська |
| дъвѣ | українська |
| двȇ | українська |
| дъвѣ | українська |
| dva | чеська |
| dvě | чеська |
| d(u)vě (‹ іє. *du$uō «два», *du$uoi «дві») | ? |
| dvì «дві» | ? |
| duváu | ? |
| duvā | ? |
| dváu | ? |
| duvé | ? |
| dvé | ? |
| duae «дві» | ? |
осми́чи «вісім разів»
похідне утворення від *осм(ь), давньої звукової форми числівника ві́сім, за зразком прислівників двічі, тричі;
пор. [осма́чка] «восьма частина» Пі;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *осм(ь) | ? |
| ві́сім | ? |
| двічі | ? |
| тричі | ? |
| осма́чка «восьма частина» | ? |
яци «тільки»
українську форму запозичено з польської;
польська разом з її слов’янськими відповідниками зводиться до псл. *atje(i)/akt’e(i), перша частина якого пов’язана зі сполучником а, укр. а, решта слова становить собою суфіксальну частину, відбиту в укр. дві́чі, три́чі (Łoś Gr. р. II 57; Trypućko Słowiańske przysłоwki licz. typu stcsł. dvašdi, trišti 1947);
менш вірогідні інші пояснення слова: як складеного з *ōt (‹ псл. *a) і псл. čе (дінд. са, гр. τε, лат. que «i») (Мейе ОЯ 78; Фасмер І 99), як поєднання *at jed (*at a, *jed зн. в. одн. с. р. від *jo, укр. йо(го)) (Bern. I 34);
др. aци, aче, ачи «якщо; хоча», п. (ст., діал.) jacy «тільки, як, ніж, коли, раніш, але, хіба, ніби, якось», схв. (ст.) aće «якщо», цсл. аштє «якщо», стсл. аштє, (рідк.) аштє, ашти «якщо; чи»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| τε | грецька |
| са | давньоіндійська |
| aци | давньоруська |
| aче | давньоруська |
| ачи «якщо; хоча» | давньоруська |
| que | латинська |
| jacy «тільки, як, ніж, коли, раніш, але, хіба, ніби, якось» (ст., діал.) | польська |
| *atje(i)/akt'e(i) | праслов’янська |
| *ōt (‹ псл. *a) | праслов’янська |
| čе (дінд. са, гр. τε, лат. que «i»)(Мейе ОЯ 78; Фасмер І 99) | праслов’янська |
| *at jed (*at a, *jed зн. в. одн. с. р. від *jo, укр. йо(го))(Bern. I 34) | праслов’янська |
| aće «якщо» (ст.) | сербохорватська |
| аштє (рідк.) | старослов’янська |
| ашти «якщо; чи» | старослов’янська |
| аштє | старослов’янська |
| дві́чі | українська |
| три́чі | українська |
| аштє «якщо» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України