ДАЧНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
да́ча «будинок для відпочинку за містом; (спец.) лісова ділянка»
запозичення з російської мови;
р. дача (‹псл. *datia, пов’язане з dati, укр. да́ти) спочатку означало подаровану (дану) володарем землю, подаровану ділянку лісу, згодом через звуження значення – «будинок на подарованій землі» – набуло значення «будинок для відпочинку за містом»;
старе значення, пов’язане безпосередньо із семантикою дієслова да́ти (р. дать), збережено в р. спец. да́ча «порція, що дається в один раз», укр. дача «данина», схв. дȃће мн. (одн. дȃћa) «податки; мито», слн. dača «податок»;
бр. болг. дача, ч. dača «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
да́чник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дача | білоруська |
| дача | болгарська |
| дача (‹псл. *dat$ia, пов’язане з dati, укр. да́ти)(дану) | російська |
| да́ча «порція, що дається в один раз» | російська |
| дȃће | сербохорватська |
| dača «податок» | словенська |
| дача «данина» | українська |
| dača «тс.» | чеська |
| да́ти (р. дать) | ? |
| да́ча «порція, що дається в один раз» | ? |
| дȃћa «податки; мито» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України