ДАТУЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

да́та «календарний час»

запозичено з латинської мови, можливо, через німецьку (н. Datum);
слат. data, дієприкметник жін. р. від дієслова dare «давати», спорідненого з укр. дати, є результатом скорочення формули, якою позначалась дата на документах, data littera (букв. «виданий лист»);
пояснюється також (CIC 190; Sł. wyr. obcych 134) як форма множини від лат. datum «дане»;
р. бр. болг. да́та, п. вл. data, ч. datum, слц. слн. dátum, м. схв. дáтум;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дата (XV ст.)
датува́ти «визначати час»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
да́та білоруська
да́та болгарська
data верхньолужицька
datum «дане» латинська
дáтум македонська
data польська
дáтум сербохорватська
data середньолатинська
dátum словацька
dátum словенська
дати українська
datum чеська
dare «давати» ?
dare «давати» ?
да́та ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України