ДАНИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
Дани́ло
через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Δανιήλ) запозичено в давньоруську мову з гебрайської;
гебр. Dānī’ēl утворене з присвійної форми іменника dānī «мій суддя» і іменника ’ēl «бог»;
р. Дании́л, бр. Дані́ла, др. Даниилъ, Данилъ, Данило, ч. слц. Daniel, болг. рідк. Даниил, слн. Danijel, стсл. Даниилъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Даниилъ
«суд(ъ) б(о)жий»
(1627)
Даниле́й
Данило
(1394)
Данько́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Дані́ла | білоруська |
Даниил | болгарська |
Dānī'ēl утворене з присвійної форми іменника dānī «мій суддя» | гебрайська |
Даниилъ | давньоруська |
Дании́л | російська |
Daniel | словацька |
Danijel | словенська |
Даниилъ | старослов’янська |
Данилъ | українська |
Данило | українська |
Daniel | чеська |
'ēl «бог» | ? |
Даниил | ? |
данило «айстра степова, Aster amellus L.» (бот.)
результат звичайного в українській народній номенклатурі перенесення власної назви (Данило) на рослину (пор. гри́цики);
мотивація перенесення неясна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
данилке
«тс.»
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України