ДАЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
даль
питання спорідненості з уг. távol «далеко» (Machek ESJČ 110) залишається відкритим, як і ширша проблема можливих генетичних зв’язків індоєвропейської мовної сім’ї з іншими мовами;
менш вірогідне пов’язання з коренем *del- (псл. *dьḷgъ, укр. до́вгий) із незасвідченим слов’янським кореневим вокалізмом e, o (Persson Studien 221; Meillet MSL 14, 373; Bern. I 177; подібно Skok I 376);
можливо також, що псл. dal- є результатом зміни давнішого *tal-, спільного з балтійськими мовами, під впливом *dьḷgъ «довгий», davьnъ «давній» (Zubatý St. a čl. І 2, 94);
можливо, походить від займенникового кореня do- «то-», наявного в сполучниках да, [до] і паралельного кореневі to-, відповідник якого вбачається також у лит. tolùs «далекий», лтс. tâls «тс.» (Sławski І 136);
етимологія непевна;
псл. dalь;
р. бр. др. даль, п. dal, ч. dál, слц. dál’a, вл. нл. daloki «далекий», полаб. dolĕk «далеко», болг. дале́к «далекий», м. далечен «тс.», схв. дȃљ «даль», слн. dálja, стсл. далга «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вда́ля
«далечінь»
ви́даленець
«виселенець»
ви́даленє
«висилка, виселення»
видаляти
«усувати»
віддалеки́
«збоку; на відстані»
віддале́ку
відда́лення
«видаляння; далечінь»
віддалечи́тися
«віддалитися»
відда́лина
«далека відстань»
віддалі́
«віддалік»
віддалі́к
віддалі́ти
«відстати, віддалитися»
ві́ддаль
віддаля́
віддаля́ти
дале́зний
«дуже далекий»
да́лека
«віддалення»
далеке́нько
дале́кий
дале́кість
далекува́то
далені́ти
«виднітися; віддалятися»
да́лень
«задній план, тло»
даленя́
«далечина»
далеч
далече́зний
далече́нний
«тс.»
далече́нько
далечи́зна
далечина́
далечиня́
далечі́нь
дале́шній
«прибулий здалеку»
далина́
далиня́
дали́ти
«віддаляти»
да́лі
да́лій
далі́ти
«віддалятися»
далі́чко
«далеко»
да́льний
дальнина́
да́льній
да́льність
да́льший
деда́лі
де́лі
«далі»
звіддалеки́
«здалеку»
звіддалі́
звіддалі́к
звіддаля́
«тс.»
зда́лека
зда́леку
зда́лі
зда́ля́
зоддалики́
нада́лі
невдалеку́
«недалеко»
недале́ко
недале́нний
недале́чко
неопода́леки
«неподалік»
неопо́да́ль
«тс.»
непода́леки
непода́леку́
неподале́ці́
непода́ле́ць
неподалі́к
обда́льний
«дальший, досить далекий»
одалеки́
«тс.»
ода́лець
«недалеко»
о́даль
«віддалік»
оддалі́
«здалека»
оддалі́к
«тс.»
оддаліки́
«здалеку, на віддалі»
оддалі́ти
«віддалитися»
одда́льній
«віддалений»
оддаля́
«тс.»
опода́лець
«на віддалі»
оподалі́к
«здалека; осторонь»
опо́даль
«далі, осторонь»
поодалі́к
поо́даль
удалині́
удалину́
уда́ль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даль | білоруська |
| дале́к «далекий» | болгарська |
| daloki «далекий» | верхньолужицька |
| даль | давньоруська |
| tâls «тс.» | латиська |
| tolùs «далекий» | литовська |
| далечен «тс.» | македонська |
| daloki «далекий» | нижньолужицька |
| dolĕk «далеко» | полабська |
| dal | польська |
| dal- | праслов’янська |
| dalь | праслов’янська |
| даль | російська |
| дȃљ «даль» | сербохорватська |
| dál'a | словацька |
| dálja | словенська |
| далга «тс.» | старослов’янська |
| távol «далеко» | угорська |
| dál | чеська |
| *del- (псл. *dьḷgъ, укр. до́вгий) | ? |
| o | ? |
| *d «довгий» | ? |
| davьnъ «давній» | ? |
| do- «то-» | ? |
| да | ? |
| до | ? |
гірки́й
псл. gorьkъ, прикметник, утворений від дієслова gorěti «горіти»;
первісне значення «палючий, пекучий», звідки «такий, що пече в язик», далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorěti);
непереконлива реконструкція (Vaillant RÉS 9, 8 – 10; BSL ЗІ, 46) псл. *gъrъkъ, нібито, повʼязаного з дінд. gurú- «важкий, гр. βαρύς «тс.»;
р. го́рький, бр. го́ркі, др. горькыи, п. gorzki, ст. gorki «гіркий», [gorki] «гарячий», ч. hořký «гіркий», (horký «гарячий»), слц. horký «гіркий», вл. hórki, нл. górki, полаб. d’örťa, болг. го́рък, м. горок, схв. го́рак, гȏркū, слн. górek, стсл. горькъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гирка́й
гирка́ня
(вид гіркого гриба)
гирки́ня
«тс. Ж; Agaricus piperatus Scop. Mak»
гирча́к
«гірчак Mak; вид грибів Mo»
(бот.)
гирчи́на
«живокіст, Symphytum cordifolium»
(бот.)
гіре́нький
гірка́н
«смовдь, Peucedanum cervaria»
(оленячий)] (бот.)
гірканя
«сосюрея, гіркий корінь, Saussurea amara (L.) D. C.; гриб Agaricus piperatus Scop.»
(бот.)
гі́ркість
гі́рклий
гіркні́ти
«гіркнути»
гі́ркнути
гіркова́ня
«гірчак, Rhodeus amarus»
(іхт.)
гіркота́
гірко́тний
гіркува́тий
гірку́ша
«тс.»
гі́рок
«гіркий»
гірча́вий
«на смак подібний до гірчака, болотної рослини»
гірча́вінь
гірча́к
«Rhodeus sericeus amarus (Bloch.); (бот.) Polygonum persicaria L.; Polygonum bistorta L.; водяний перець, Polygonum hydropiper L.; неїстівний гриб Tyllopilus felleus (Bull.) Karst.; [свиріпа, Brassica campestris L. Mak; грицики звичайні, Capsella bursapastoris Mönch. Mak; волошка східна, Centaurea orientalis L. Mak; Centaurea picris Pall. Mak; чистотіл звичайний, Chelidonium majus L. Mak; кучерявий горошок, Coronilla varia L. Mak; гадючник шестипелюстковий, Filipendula hexapetala Gilib. Mak; підмаренник, Galium L. Mak; чаполоч пахуча, Hierochloe odorata (L.) Wahlbg. Mak; хрінниця широколиста, Lepidium latifolium L. Mak; слабник водяний, Malachium aquaticum (L.) Fr. Mak; гіркуша нечуйвітрова, Picris hieracioides L. Mak; редька дика, Raphanus raphanistrum L. Mak; жовтий осот польовий, Sonchus arvensis L.; смілка приземкувата, Silene supina M. B. Mak; гірчиця польова, Sinapis arvensis L. Mak; настійка на гірких травах]»
(іхт.)
гірчанка
«тирлич, Gentiana L.»
гірча́стий
«гіркуватий»
гірча́ти
гі́рчати
«ставати гіркішим»
гірчи́ти
гірчи́ця
«гірка приправа до страви; (бот.) Sinapis L.; [ерука посівна, Eruca sativa D. C.; гриб Agaricus species]»
гірчи́чний
горе́ни́ти
«бути гірким на смак; [ставати гірким Ж]»
горені́ти
«тс.»
горець
«тирлич»
(бот.)
го́реч
«гіркота»
горечавка
«тирлич звичайний, Gentiana pneumonanthe L.»
(бот.)
горичка
го́рко
«тяжко, важко»
горкун
«гадючник шестипелюстковий»
(бот.)
горчавка
«тс.»
горча́к
«неїстівна дрібна рибка-колючка»
згі́рклий
прогі́рклий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ркі | білоруська |
| го́рък | болгарська |
| hórki | верхньолужицька |
| gurú- «важкий, гр. βαρύς «тс.» | давньоіндійська |
| горькыи | давньоруська |
| горок | македонська |
| górki | нижньолужицька |
| d'örťa | полабська |
| gorzki | польська |
| gorьkъ | праслов’янська |
| *gъrъkъ | праслов’янська |
| го́рький | російська |
| го́рак | сербохорватська |
| horký «гіркий» | словацька |
| górek | словенська |
| горькъ | старослов’янська |
| gorki «гарячий» | українська |
| гȏркū | українська |
| hořký «гіркий»«гарячий» (horký ) | чеська |
| gorěti «горіти» | ? |
| значення «палючий, пекучий» | ? |
| звідки «такий, що пече в язик» | ? |
| далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorěti) | ? |
| gorki «гіркий» | ? |
глухи́й
сумнівне також пояснення значення «глухий» префіксацією *o-glъxnǫti (Vaillant RÉS 22, 43 – 44);
крім того, слово повʼязане з псл. glupъ, оскільки поняття «глухий» і «дурний» часто змішуються;
первісне значення, очевидно, «той, хто слухає», далі «уважний», потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою);
споріднене з лит. glusnùs «слухняний, уважний», glùšas «дурень, дурнуватий», glùšti «ставати дурним», можливо, також з литовськими відповідниками з початковим k зам. g : лит. klusnùs «слухняний», klùsas «трохи глухий», klausýti «чути»;
псл. gluxъ «глухий», *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o)kłnąć ‹ *(o)głъchnąti);
зіставлення з дісл. glupna «бути захопленим зненацька» (Loewenthal AfSlPh 37, 388) непереконливе;
р. глухо́й, бр. глухі́, др. глухыи, п. нл. głuchy, ч. слц. hluchý, вл. hłuchi, болг. глух, м. глув, схв. глух, слн. glúh, стсл. ГЛОУХЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глу́ха
«тиф»
глуха́нь
«глуха людина»
глуха́ня
глуха́р
глуха́чка
глу́хман
глу́хнути
глухота́
глухува́ти
«бути глухим»
глухува́тий
глуш
глу́ша
глуша́к
глуша́н
глушина́
глуши́тель
глуши́ти
глуші́нь
глуші́ти
глу́шка
«глуха жінка; тиф»
глушка́ня
«тс.»
глушко́
глушли́вий
«оглушливий»
глу́шма́н
глушме́нь
«тс.»
глушня́
«глуш»
глушови́на
«глуш, чагарі»
за́глу́шка
заглу́шливий
заглу́шний
оглу́шливий
оглушни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глухі́ | білоруська |
| глух | болгарська |
| hłuchi | верхньолужицька |
| glupna «бути захопленим зненацька» | давньоісландська |
| глухыи | давньоруська |
| glusnùs «слухняний, уважний» | литовська |
| klusnùs «слухняний» | литовська |
| глув | македонська |
| głuchy | нижньолужицька |
| głuchy | польська |
| glupъ | праслов’янська |
| gluxъ «глухий» | праслов’янська |
| глухо́й | російська |
| глух | сербохорватська |
| hluchý | словацька |
| glúh | словенська |
| ГЛОУХЪ | старослов’янська |
| hluchý | чеська |
| *o-glъxnǫti | ? |
| поняття «глухий» | ? |
| і «дурний» | ? |
| далі «уважний» | ? |
| потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою) | ? |
| glùšas «дурень, дурнуватий» | ? |
| glùšti «ставати дурним» | ? |
| g | ? |
| klùsas «трохи глухий» | ? |
| klausýti «чути» | ? |
| *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o) | ? |
| *(o)głъchnąti) | ? |
етике́т «установлені норми поведінки в товаристві»
фр. étiquette (ст. estiquette) спочатку «штифтик (шпеник) для прикріплення папірця», далі «папірець (з написом, зокрема на судовій справі)», звідки (у XVIII ст.) «церемоніал, етикет (згідно з картками, папірцями, розташованими у порядку придворних рангів)» походить від дієслова estiquier (estiquer) «прикріплювати», яке утворилося з снідерл. stikken «приколювати», похідного від steken «втикати; штовхати» (гол. steken «втикати»), спорідненого з двн. stëhhan (нвн. stechen), гр. στίζω «тс.», лит. stìgti (stingù) «перебувати спокійно на одному місці»;
очевидно, через російську і польську мови запозичено з французької;
р. бр. этике́т, этике́тка, п. etykiéta, etykietka, ч. слц. вл. etiketa, болг. етике́т, м. схв. етике́та, слн. etikéta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
етике́тка
«наклейка з клеймом, написом»
етикетува́ти
«прикріплювати етикетки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| этике́т | білоруська |
| етике́т | болгарська |
| etiketa | верхньолужицька |
| στίζω «тс.» | грецька |
| stëhhan (нвн. stechen) | давньоверхньонімецька |
| stìgti «перебувати спокійно на одному місці» (stingù) | литовська |
| етике́та | македонська |
| etykiéta | польська |
| etykietka | польська |
| этике́т | російська |
| етике́та | сербохорватська |
| stikken «приколювати» | середньонідерландська |
| etiketa | словацька |
| etikéta | словенська |
| этике́тка | українська |
| étiquette спочатку «штифтик (шпеник) для прикріплення папірця» (ст. estiquette) | французька |
| etiketa | чеська |
| далі «папірець (з написом, зокрема на судовій справі)» | ? |
| steken «втикати; штовхати» (гол. steken «втикати») | ? |
огни́во «сталева пластинка в замку кремінної рушниці, об яку вдаряється кремінь; [кожна з чотирьох горизонтальних жердин, що становлять основу даху; кільце; частина ланцюга Ж, ВеНЗн; велике око між сіткою і канатом Берл; частина токарного верстата]»
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується (Brückner 375; Machek ESJČ 410) з вого́нь з припущенням, що від початкового значення «кресало» розвинулося значення «кільце ланцюга» за схожістю форми предметів, далі «ланцюг» й інші значення;
виводиться також (Bern. I 366; Варбот 144; Sl. Wortst. 150) від псл. ogъnǫti «обігнути» як назва зігнутого предмета;
р. огни́во «шматок каменя або сталі для висікання вогню з кременя; [крутий вигин у ребрі судна; поперечина на стовпах; лікоть пташиного крила]», бр. [во́гніва] «кресало», др. огниво «частина рукояті меча або шаблі», п. ogniwo «кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, ряд», ч. ohnivo «кресало; [частина ланцюга]», слц. ohnivo «частина ланцюга», болг. огни́во «огниво у кресала», [огни́ло] «тс.», м. огнило «кресало», схв. о̀гњило «огниво»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огни́ва
«нитка, якою прикріплюються верхня і нижня частини полотна сітки»
огни́вина
«балка даху оборогу»
о́гни́во
«кресало»
(заст., діал.)
огни́вце
«частина ткацького верстата»
огни́ло
«відстань на верхах чи сподах між двома точками, в яких полотно сітки прикріплюється огнивою»
о́гніло
«кресало»
угни́ло
«велике око між сіткою і верхами чи сподами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́гніва «кресало» | білоруська |
| огни́во «огниво у кресала» | болгарська |
| огниво «частина рукояті меча або шаблі» | давньоруська |
| огнило «кресало» | македонська |
| ogniwo «кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, ряд» | польська |
| ogъnǫti «обігнути» | праслов’янська |
| огни́во «шматок каменя або сталі для висікання вогню з кременя; [крутий вигин у ребрі судна; поперечина на стовпах; лікоть пташиного крила]» | російська |
| о̀гњило «огниво» | сербохорватська |
| ohnivo «частина ланцюга» | словацька |
| огни́ло «тс.» | українська |
| ohnivo «кресало; [частина ланцюга]» | чеська |
| вого́нь | ? |
| значення «кресало» | ? |
| значення «кільце ланцюга» | ? |
| далі «ланцюг» | ? |
щака́ти «розколювати (дерево)»
псл. (сх.) [ščakati] (‹ *ščěkati), що, можливо, зводиться до іє. *(s)kēk- «бути кривим, зігнутим», семантичний розвиток якого в праслов’янському дієслові міг дати значення «робити щілини, розщеплювати», звідки далі «розколювати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *(s)kēk- «бути кривим, зігнутим» | індоєвропейська |
| значення «робити щілини, розщеплювати» | ? |
| далі «розколювати» | ? |
чимір «чемериця біла, Veratrum album L.» (бот.)
фонетичний варіант слова че́мі́р «хвороба коней; біль у животі Г; біль у серці Нед»;
пор. далі бр. чэ́мер (бот.) «чемериця; кінська хвороба», п. [czemier] «тс.», р. [чеме́р] «отрута (зокрема, з чемериці); біль від отрути»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чэ́мер «чемериця; кінська хвороба» (бот.) | білоруська |
| czemier «тс.» | польська |
| чеме́р «отрута (зокрема, з чемериці); біль від отрути» | російська |
| че́мі́р «хвороба коней; біль у животі Г; біль у серці Нед» | ? |
| далі | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України