ГІЛЬЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гільце́м (тільки у виразі [г. голий] «бідний; зовсім голий»)
форма орудн. в. від незасвідченого словниками слова *голець «бідняк; голяк», ужитого в підсильному значенні поряд з прикметником голий (пор. аналогічні звороти кінець кінцем, одним одна і ін.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *голець «бідняк; голяк» | ? |
| *голець «бідняк; голяк» | ? |
| голий (пор. аналогічні звороти кінець кінцем, одним одна і ін.) | ? |
вильце́ «гільце, обрядове деревце українського весілля»
результат контамінації слів ви́ти і гільце́;
пор. вираз вити вильце (очевидно, з вити гільце) «вбирати, прикрашати соснову чи ялинову гілку для весільного короваю»;
бр. [вільца] «вечірка перед весіллям у молодої», п. [wilce] «весільне гільце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в՝є́лце
«гільце»
вільце́
«тс.; деревце (прикрашене квітами) на могилі юнака або дівчини»
вйо́лце
йо́лце
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вільца «вечірка перед весіллям у молодої» | білоруська |
| wilce «весільне гільце» | польська |
| ви́ти | ? |
| гільце́ | ? |
| вираз вити вильце «вбирати, прикрашати соснову чи ялинову гілку для весільного короваю» (очевидно, з вити гільце) | ? |
гі́лка
псл. golь, повʼязане з golъ «голий» (первісне значення «голий прут», пізніше «гілка»), повʼязане також із псл. (пн.) [galgzь] «галузь» (з іншим ступенем чергування);
споріднене з вірм. kołr «гілка, сук»;
р. [голья́] «гілка, сук», бр. галлё (го́лле) «гілля; хмиз», др. голь «гілка», ч. hůl «палиця; прут», ст. hól «тс.», слц. заст. кн. hôl’ «палиця», слн. gól «молодий стовбур без гілок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гили́на
гили́стий
гилля́
«гілля»
ги́лля́
«гілка»
ги́лька
гильни́стий
гильови́й
гильце́
«гільце»
гильча́стий
гиля́вий
гиля́ка
гиля́стий
гілкува́тий
гілкува́тися
гі́ллюка
гі́лля́
гілля́ка
гілля́стий
гілля́ччя
гілча́стий
гі́лька
гільце́
«молоде деревце, яке втикається в весільний коровай»
гільча́стий
гілю́ка
голв'я́ка
«гілка»
голєк
«тс.»
голю́чий
па́гілля
«тонкі гілки»
перегі́льчастий
«гіллястий»
розги́лястий
розгі́лення
розгі́лка
розгі́лля
розгі́лчастий
розгі́льчастий
розгі́лястий
угилко́ваний
угілко́ваний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галлё «гілля; хмиз» (го́лле) | білоруська |
| kołr «гілка, сук» | вірменська |
| голь «гілка» | давньоруська |
| golь | праслов’янська |
| galgzь «галузь» (пн.)(з іншим ступенем чергування) | праслов’янська |
| голья́ «гілка, сук» | російська |
| hôl' «палиця» | словацька |
| gól «молодий стовбур без гілок» | словенська |
| hůl «палиця; прут» | чеська |
| golъ «голий» (первісне значення «голий прут», пізніше «гілка») | ? |
| hól «тс.» | ? |
| hôl' «палиця» | ? |
| hôl' «палиця» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України