ГІЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ
гі́лка
псл. golь, повʼязане з golъ «голий» (первісне значення «голий прут», пізніше «гілка»), повʼязане також із псл. (пн.) [galgzь] «галузь» (з іншим ступенем чергування);
споріднене з вірм. kołr «гілка, сук»;
р. [голья́] «гілка, сук», бр. галлё (го́лле) «гілля; хмиз», др. голь «гілка», ч. hůl «палиця; прут», ст. hól «тс.», слц. заст. кн. hôl’ «палиця», слн. gól «молодий стовбур без гілок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гили́на
гили́стий
гилля́
«гілля»
ги́лля́
«гілка»
ги́лька
гильни́стий
гильови́й
гильце́
«гільце»
гильча́стий
гиля́вий
гиля́ка
гиля́стий
гілкува́тий
гілкува́тися
гі́ллюка
гі́лля́
гілля́ка
гілля́стий
гілля́ччя
гілча́стий
гі́лька
гільце́
«молоде деревце, яке втикається в весільний коровай»
гільча́стий
гілю́ка
голв'я́ка
«гілка»
голєк
«тс.»
голю́чий
па́гілля
«тонкі гілки»
перегі́льчастий
«гіллястий»
розги́лястий
розгі́лення
розгі́лка
розгі́лля
розгі́лчастий
розгі́льчастий
розгі́лястий
угилко́ваний
угілко́ваний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галлё «гілля; хмиз» (го́лле) | білоруська |
| kołr «гілка, сук» | вірменська |
| голь «гілка» | давньоруська |
| golь | праслов’янська |
| galgzь «галузь» (пн.)(з іншим ступенем чергування) | праслов’янська |
| голья́ «гілка, сук» | російська |
| hôl' «палиця» | словацька |
| gól «молодий стовбур без гілок» | словенська |
| hůl «палиця; прут» | чеська |
| golъ «голий» (первісне значення «голий прут», пізніше «гілка») | ? |
| hól «тс.» | ? |
| hôl' «палиця» | ? |
| hôl' «палиця» | ? |
ґила́ «грижа, кила; penis (Me)»
результат діалектної видозміни первісного ки́ла́ (‹псл. *kyla) (назва хвороби);
форма [ґила́], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила́] внаслідок природного для української мови переходу ґ›г;
зіставляється також з ґу́ля (Куркина Этимология 1971, 67 – 68);
повʼязання гили́ти з слн. gúliti «здирати шкіру», р. жу́лить «обдурювати» (Bern. I 362) або з го́лий (Iljinskij AfSlPh 29, 166, 497) непереконливі;
бр. [гі́лка] «палка, якою підкидають мʼяч», [гілі́ць] «бити мʼяч палкою» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґе́лавий
«хворий на грижу»
гила́
«грижа, кила; гра з деревʼяною кулею»
гилинува́тий
«тс.»
гили́ти
«бити мʼяч під час гри в гилки; [грати в особливу гру з деревʼяною кулею; бити палицею деревʼяну кулю під час цієї гри]; бити, лупцювати; багато набирати, накладати»
ги́лка
«давня гра в мʼяч; гра з деревʼяною кулею Ж»
гилу́н
«чоловік або тваринасамець з одним ядром; хворий на грижу; вареник з мʼясом»
ґилу́н
«самець з одним ядром»
нагнати
«виграти очко, догнавши до берега кулю»
(у грі на кризі з деревʼяною кулею)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гі́лка «палка, якою підкидають мʼяч» | білоруська |
| жу́лить «обдурювати» | російська |
| gúliti «здирати шкіру» | словенська |
| гілі́ць «бити мʼяч палкою» (з укр. ?) | українська |
| ки́ла́ (‹псл. *kyla)(назва хвороби) | ? |
| ґила́ | ? |
| гила́ | ? |
| ґу́ля | ? |
| гили́ти | ? |
| го́лий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України