ГІГАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
гіга́нт
книжне запозичення з грецької мови, пізніше опосередковане німецькою мовою (н. Gigánt);
гр. γίγας (род. в. γίγαντος) «гігант» повʼязане з Γίγαντες «Гіганти, міфічні велетні», очевидно, догрецького походження;
р. болг. гига́нт, бр. гіга́нт, др. гигасъ, гигантъ, п. ч. слц. вл. нл. gigant, схв. гùгант, слн. gigánt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гіганти́зм
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гіга́нт | білоруська |
| гига́нт | болгарська |
| gigant | верхньолужицька |
| γίγας «гігант» (род. в. γίγαντος) | грецька |
| гигасъ | давньоруська |
| gigant | нижньолужицька |
| gigant | польська |
| гига́нт | російська |
| гùгант | сербохорватська |
| gigant | словацька |
| gigánt | словенська |
| гигантъ | українська |
| gigant | чеська |
| Γίγαντες «Гіганти, міфічні велетні» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України