ГУЦАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

можливо, результат видозміни форми гойда́ти або [гу́цати];

через проміжне значення «забавляти, заговорювати» може бути повʼязане також з [гута́ти] «затримувати непотрібними справами, переривати»;

р. [гу́татать] «колисати» (дитину), бр. гута́ць «гойдати, заколисувати», гута́цца «гойдатися на гойдалці»;

звуконаслідувально-зображальне слово, близьке до гець, ги́цати, гоц, п. huś (вигук при підкиданні вгору), hustać «колисати», мор. hustať «тс.», рум. húţa (про гойдання);

повʼязувалося з рум. hoţ-ul «злодій, розбійник, опришок» (Гнатюк ЗНТШ 123–124, 14–15, 45; Кобилянський Гуц. гов. 15; Crânjalã 300), з назвою тюркського племені уци (Wahilewič ČČM 1839, 67), з дієсловом кочува́ти через форми *кочул, *гочул, *гоцул (Gołębiowski Lud polski 13; Коrzeniowski Karpaccy górale, передмова), з дієсловом гу́цати (Шух І 25–26, 32) і навіть з гот. guta «гот» (Фасмер І 479 за усним повідомленням Розвадовського);

жодне з цих пояснень не може бути визнане переконливим;

р. бр. гуцу́л, п. Hucuł «гуцул», hucuł «гуцульський кінь», ч. слц. Hucul «гуцул», hucul «гуцульський кінь»;