ГУСЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гу́ся «котик на дереві»
переносна назва, повʼязана з [гу́ся́] «гусеня», очевидно, за ознакою пухнастості (пор. семантично близьке ко́тик «кошеня (з мʼякою шерстю); цвіт верби (такий самий мʼякий на дотик)»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́сята
гу́сятка
гусятки́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гу́ся́ «гусеня» | ? |
гусь (жін. p.; частіше мн. гу́си)
споріднене з двн. gans «тс.», дінд. hanisá, гр. χήν, лат. anser, лит. žąsìs, лтс. zoss (zùoss);
малоймовірне пояснення аналогією до звуконаслідувального вигуку ґe-ґe (Skok І 635–636), впливом з боку германських мов, пор. двн. gans «гусь» (Фасмер І 478; БЕР І 304; Trautmann 365; Pokorny 412) або припущення про запозичення з групи кентум (Кіраrsky GLG 103–108);
псл. *gǫsb (‹іє. *ğhans-) замість сподіваного *zçsь найвірогідніше пояснюється відомим і в інших випадках паралелізмом іє. g і g у відповідних коренях (пор. р. огоро́д – [озоро́д]), тому немає потреби в поясненні початкового g факультативною дисиміляцією первісних задньоязикових палатальних у велярні перед інтервокальними свистячими приголосними (Meillet Études 178);
р. бр. гусь, др. гусь, п. gęś, ч. husa, ст. hus, слц. вл. husy, нл. gus, полаб. gçs, болг. гъ́ска, м. гуска, схв. гуска, слн. gós;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуса́к
гусеня́
гуси́ний
гу́сиця
гусівни́к
«той, хто розводить гусей»
гусі́й
«пастух гусей»
гусі́р
«тс.»
гу́ска
гусни́к
«хлів для гусей»
гу́сочка
«крендель»
гусь
«тс.»
гусю́
(вигук для підкликання гусей)
гу́ся́
гуся́р
«гусь-гермафродит; пастух гусей»
гуся́тина
«мʼясо гуски»
гуся́тник
«пастух гусей; хлів для гусей»
гуся́тниця
«вид каструлі; та, хто пасе гусей»
гу́сячий
гуся́чка
«гусячий послід»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гусь | білоруська |
гъ́ска | болгарська |
husy | верхньолужицька |
χήν | грецька |
gans «тс.» | давньоверхньонімецька |
gans «гусь» | давньоверхньонімецька |
hanisá | давньоіндійська |
гусь | давньоруська |
g (пор. р. огоро́д -- [озоро́д]) | індоєвропейська |
anser | латинська |
zoss (zùoss) | латиська |
žąsìs | литовська |
гуска | македонська |
gus | нижньолужицька |
gçs | полабська |
gęś | польська |
*gǫsb (‹іє. *ğhans-) | праслов’янська |
гусь | російська |
гуска | сербохорватська |
husy | словацька |
gós | словенська |
husa | чеська |
ґe-ґe | ? |
gans «гусь» | ? |
hus | ? |
гуса́к «нутрощі забитої тварини, лівер»
повʼязане з гусь;
назва зумовлена схожістю форми вийнятих нутрощів забитої тварини до форми гусака, що летить;
р. [гусь, гуса́к, гусёк] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гусь | російська |
гуса́к | українська |
гусёк «тс.» | українська |
гусь | ? |
гуса́к «довга колодка для заковування ніг кількох вʼязнів» (заст.)
повʼязане з гусь;
назва зумовлена, очевидно, тим, що люди, на яких одягали таку колодку, ходили подібно до гусей;
п. husák «колодка для шиї» (з укр.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
husák «колодка для шиї» (з укр.) | польська |
гусь | ? |
гуса́к «деревʼяний бутель для горілки Mo; чверть відра горілки Я»
повʼязане з гусь;
назва, очевидно, виникла за подібністю бутля з довгою шийкою до гусака;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гусь | ? |
гуса́к «порожниста цеглина»
можливо, назва є калькою п. gąsior «гусак (назва кожної з черепиць, що охоплюють ребро даху; жолобчаста черепиця; частина черепиці, до виступає)»;
повʼязане з гусь;
польська назва виникла за подібністю черепиці, розташованої вздовж рогу даху, до ключа гусей у небі;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gąsior «гусак (назва кожної з черепиць, що охоплюють ребро даху; жолобчаста черепиця; частина черепиці, до виступає)» | польська |
гусь | ? |
гуси́мець «різуха шорстка, Arabis hirsuta Scop.» (бот.)
не цілком ясне;
очевидно, повʼязане з гусь (рослина, як малоцінна, згодовується гусям);
чеські назви вважають створеними за зразком польської і німецьких (нвн. Gänsekraut букв. «гусяче зілля», Gänsekresse букв. «гусячий (крес)-салат»);
п. gęsiówka, ч. huseník, houseník «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуся́тник
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gęsiówka | польська |
huseník «тс.» | чеська |
houseník «тс.» | чеська |
гусь (рослина, як малоцінна, згодовується гусям) | ? |
гуси́нець «зірочки низенькі, Gagea pusilla Schult.» (бот.)
похідне утворення від гусь;
назва зумовлена тим, що деякі різновиди гусинцю (зокрема Gagea lutea) поїдаються гусьми;
р. гуси́ный лук, бр. гусі́ная цыбу́ля «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуся́тник
«тс.; зірочки жовті, Gagea lutea»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гусі́ная «тс.» | білоруська |
гуси́ный | російська |
гусь | ? |
гу́ски «латаття, білі водяні лілії, білі глечики, Nymphaea alba L.» (бот.)
переносна назва, повʼязана з гусь і зумовлена схожістю кольору квіток латаття з білим кольором гуски;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́ска
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гусь | ? |
гуся́та «шкірна хвороба»
пор. вираз гусяча шкіра (про шкіру, шерехату від холоду, збудження) і його відповідники р. гусиная кожа, п. gęsia skóra, нвн. Gänsehaut, англ. gooseflesh, в основі яких лежить порівняння із шкірою обпатраної гуски;
переносна назва, повʼязана з гусь, очевидно, за подібністю хворої шкіри до гусячої;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gooseflesh | англійська |
Gänsehaut | нововерхньонімецька |
gęsia | польська |
гусиная кожа | російська |
вираз гусяча шкіра (про шкіру, шерехату від холоду, збудження) | ? |
гусь | ? |
гуся́тник «перстач, гусячі лапки, Potentilla anserina L.» (бот.)
назви, повʼязані з гусь, як гадають, з огляду на те, що рослину охоче їдять гуси;
до мотивації назви могло долучитися й уподібнення листя рослини до гусячих лап (пор. нвн. Gänsefingerkraut «тс.», букв. «зілля гусячі пальці»);
р. гуся́тник, гуси́ница «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гусачка
«тс.»
гуся́тниця
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гуся́тник | російська |
гуси́ница «тс.» | українська |
гусь | ? |
усь-усь-усь «вигук, яким кличуть гусенят»
варіант вигуку гусь!, пов’язаного з назвою свійського птаха;
втрата початкового г- відбулася, можливо, внаслідок сприйняття його як протетичного;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гусь | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України