ГУСАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
гуса́р «у царській і деяких іноземних арміях -- військовий з частин легкої кінноти, що носив форму на угорський зразок; вид танцю; дитяча гра (гусари на коні)»
запозичено, очевидно, через польську і російську мови з угорської;
уг. huszár «солдат легкої кінноти», найвірогідніше, походить від схв. hùsār (засвідченого вже в XIII ст.), яке через форму*xǫsarь зводиться до гр. (віз.) χονσάριος «грабіжник, розбійник», що виникло з контамінації гр. (віз.) χωσάριος «солдат, висланий у розвідку», повʼязаного через χωσιά «засідка, чати», χѽσις «спорудження валу» з χέω «насипаю землю; ллю», спорідненим з гот. giutan, двн. giezan (нвн. gießen) «лити», дісл. gióta «кидати», і сл. xǫsa «розбій, грабіж; загін ворожого війська», що походить від гот. hansa «група, загін» (‹пгерм. *hansō «натовп, зграя; рій», спорідненого з лат. scandulа «ґонт», дірл. xandred «розпорошення»; можливий також вплив слат. cursarius, сгр. χουρσάριος, χουρσάρης «корсар» (пор. схв. kùrsar, gȕsār «розбійник; корсар»);
повʼязання уг. huszár з уг. húsz «двадцять» (Фасмер І 477; Преобр. І 171) неправильне;
р. бр. гуса́р, п. husarz «солдат важкої кавалерії в старій Польщі», ч. слц. husar «угорський або по-угорському одягнений кавалерист», болг. хуса́р «гусар», м. хусар «солдат легкої кінноти; старовинний кавалерист», схв. хусāр «гусар», hùsar «легкоозброєний вершник; розбійник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуса́ри́н
«гусар; син гусара»
гусария
«важка кавалерія в Польщі»
(XVII ст.)
гуса́рка
«жінка гусара; куртка гусара; вид теплої кофти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуса́р | білоруська |
| хуса́р «гусар» | болгарська |
| giutan | готська |
| hansa «група, загін» (‹пгерм. *hansō «натовп, зграя; рій», спорідненого з лат. scandulа «ґонт», дірл. xandred «розпорошення»; можливий також вплив слат. cursarius, сгр. χουρσάριος, χουρσάρης «корсар» (пор. схв. kùrsar, gȕsār «розбійник; корсар») | готська |
| χονσάριος «грабіжник, розбійник» (віз.) | грецька |
| χωσάριος «солдат, висланий у розвідку» (віз.) | грецька |
| giezan «лити» (нвн. gießen) | давньоверхньонімецька |
| gióta «кидати» | давньоісландська |
| хусар «солдат легкої кінноти; старовинний кавалерист» | македонська |
| husarz «солдат важкої кавалерії в старій Польщі» | польська |
| hùsār (засвідченого вже в XIII ст.) | сербохорватська |
| хусāр «гусар»«легкоозброєний вершник; розбійник» | сербохорватська |
| xǫsa «розбій, грабіж; загін ворожого війська» | слов’янські |
| husar «угорський або по-угорському одягнений кавалерист» | словацька |
| huszár «солдат легкої кінноти» | угорська |
| huszár | угорська |
| húsz «двадцять» | угорська |
| husar «угорський або по-угорському одягнений кавалерист» | чеська |
| χωσιά «засідка, чати» | ? |
| χѽσις «спорудження валу» | ? |
| χέω «насипаю землю; ллю» | ? |
| гуса́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України