ГУСАКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

повʼязане з гусь;

назва зумовлена схожістю форми вийнятих нутрощів забитої тварини до форми гусака, що летить;

р. [гусь, гуса́к, гусёк] «тс.»;

повʼязане з гусь;

назва зумовлена, очевидно, тим, що люди, на яких одягали таку колодку, ходили подібно до гусей;

п. husák «колодка для шиї» (з укр.);

назва, очевидно, виникла за подібністю бутля з довгою шийкою до гусака;

повʼязане з гусь;

повʼязане з гусь;

можливо, назва є калькою п. gąsior «гусак (назва кожної з черепиць, що охоплюють ребро даху; жолобчаста черепиця; частина черепиці, до виступає)»;

польська назва виникла за подібністю черепиці, розташованої вздовж рогу даху, до ключа гусей у небі;

псл. *gǫsb (‹іє. *ğhans-) замість сподіваного *zçsь найвірогідніше пояснюється відомим і в інших випадках паралелізмом іє. g і g у відповідних коренях (пор. р. огоро́д – [озоро́д]), тому немає потреби в поясненні початкового g факультативною дисиміляцією первісних задньоязикових палатальних у велярні перед інтервокальними свистячими приголосними (Meillet Études 178);

малоймовірне пояснення аналогією до звуконаслідувального вигуку ґe-ґe (Skok І 635–636), впливом з боку германських мов, пор. двн. gans «гусь» (Фасмер І 478; БЕР І 304; Trautmann 365; Pokorny 412) або припущення про запозичення з групи кентум (Кіраrsky GLG 103–108);

споріднене з двн. gans «тс.», дінд. hanisá, гр. χήν, лат. anser, лит. žąsìs, лтс. zoss (zùoss);

р. бр. гусь, др. гусь, п. gęś, ч. husa, ст. hus, слц. вл. husy, нл. gus, полаб. gçs, болг. гъ́ска, м. гуска, схв. гуска, слн. gós;