ГУРКОТНЯВА — ЕТИМОЛОГІЯ
гур (вигук для передачі гуркоту, стуку)
звуконаслідувальні утворення до обʼєктивно різних звуків;
подібні (споріднені або паралельні) утворення є також в інших індоєвропейських мовах: лит. gurgti «булькотіти; бурчати (про живіт)», лтс. gurkstêt «тріскотіти, сичати, скрекотати», нвн. gurren «воркувати; мурчати»;
близькі значення мають також слова з деякими іншими голосними або початковими приголосними звуками типу гар, гир, вуркота́ти, туркота́ти;
р. [гург] (вигук для передачі грому), [гу́ргать] «стукотіти, гриміти; бурчати», [гу́ркать] «звати; говорити», п. hurkot «гуркіт, стукіт», hurkotać «гуркотіти, стукотіти» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) [gurgœt] «бурчання», ч. (мор.) [hurgat] «воркувати», слц. [hurkat] «тс.», [hurt] «гуркіт», вл. hurkać «воркувати», нл. hurkaś, churkaś, hurkotaś, слн. gurgáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гур-гур
«тс.»
гурготі́ти
«тс.»
гу́ркало
«вид іграшки, що дзижчить; [неспокійна людина, домовик; малий водоспад; гомілкова кістка]»
гу́ркати
«стукотіти, гуркотіти; [хурчати; воркувати]»
гу́ркіт
гуркітли́вий
гу́ркнути
«грюкнути; [крикнути басом]»
гурко́та́
«стукіт, гуркіт; муркотання»
гуркота́ти
«гуркотіти; воркувати»
гуркоті́й
«неспокійна людина, що стукотить»
гуркоті́ти
«робити гуркіт»
гуркоті́я
«гуркотня»
гуркотли́вець
«лісовий, дикий голуб. Columba oenas L.»
(орн.)
гуркотли́вий
«який гуркотить; [який воркує]»
гуркотли́вочка
«яка воркує»
(про голубку, також переносно)
гуркотне́ча
гуркотня́
гурко́тнява
гурли́кати
«воркувати»
гурр-гур
(вигук для передачі воркування і гуркоту)
гурча́ти
«густи, дзюрчати; воркувати; гарчати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hurkać «воркувати» | верхньолужицька |
| gurkstêt «тріскотіти, сичати, скрекотати» | латиська |
| gurgti «булькотіти; бурчати (про живіт)» | литовська |
| hurkaś | нижньолужицька |
| churkaś | нижньолужицька |
| hurkotaś | нижньолужицька |
| gurren «воркувати; мурчати» | нововерхньонімецька |
| hurkot «гуркіт, стукіт»«гуркотіти, стукотіти»«бурчання» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) | польська |
| hurkotać «гуркіт, стукіт»«гуркотіти, стукотіти»«бурчання» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) | польська |
| гург (вигук для передачі грому) | російська |
| hurkat «тс.» | словацька |
| gurgáti «тс.» | словенська |
| гу́ргать «стукотіти, гриміти; бурчати» | українська |
| гу́ркать «звати; говорити» | українська |
| hurt «гуркіт» | українська |
| hurgat «воркувати» (мор.) | чеська |
| гар | ? |
| гир | ? |
| вуркота́ти | ? |
| туркота́ти | ? |
шляко́тнява «болото, грязюка»
похідне утворення, пов’язане з укр. слякота́ «болото; сльота»;
до словотвору пор. гурко́тнява, стуко́тнява, шамо́тнява та ін;
пов’язання р. [шляк] із коренем *klęk- з нарощеним до нього арготичним префіксом š(u)- (Фасмер IV 456) малоймовірне;
р. [шляк] «грудка, згусток крові, болота, узагалі чогось напіврідкого», [шляча] «сльота, сніг із дощем», бр. [шля́каць] «сльота, слякота»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шля́каць «сльота, слякота» | білоруська |
| *klęk- | праслов’янська |
| шляк | російська |
| шляк «грудка, згусток крові, болота, узагалі чогось напіврідкого» | російська |
| шляча «сльота, сніг із дощем» | російська |
| слякота́ «болото; сльота» | українська |
| гурко́тнява | українська |
| стуко́тнява | українська |
| шамо́тнява | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України