ГУРКАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гур (вигук для передачі гуркоту, стуку)
звуконаслідувальні утворення до обʼєктивно різних звуків;
подібні (споріднені або паралельні) утворення є також в інших індоєвропейських мовах: лит. gurgti «булькотіти; бурчати (про живіт)», лтс. gurkstêt «тріскотіти, сичати, скрекотати», нвн. gurren «воркувати; мурчати»;
близькі значення мають також слова з деякими іншими голосними або початковими приголосними звуками типу гар, гир, вуркота́ти, туркота́ти;
р. [гург] (вигук для передачі грому), [гу́ргать] «стукотіти, гриміти; бурчати», [гу́ркать] «звати; говорити», п. hurkot «гуркіт, стукіт», hurkotać «гуркотіти, стукотіти» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) [gurgœt] «бурчання», ч. (мор.) [hurgat] «воркувати», слц. [hurkat] «тс.», [hurt] «гуркіт», вл. hurkać «воркувати», нл. hurkaś, churkaś, hurkotaś, слн. gurgáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гур-гур
«тс.»
гурготі́ти
«тс.»
гу́ркало
«вид іграшки, що дзижчить; [неспокійна людина, домовик; малий водоспад; гомілкова кістка]»
гу́ркати
«стукотіти, гуркотіти; [хурчати; воркувати]»
гу́ркіт
гуркітли́вий
гу́ркнути
«грюкнути; [крикнути басом]»
гурко́та́
«стукіт, гуркіт; муркотання»
гуркота́ти
«гуркотіти; воркувати»
гуркоті́й
«неспокійна людина, що стукотить»
гуркоті́ти
«робити гуркіт»
гуркоті́я
«гуркотня»
гуркотли́вець
«лісовий, дикий голуб. Columba oenas L.»
(орн.)
гуркотли́вий
«який гуркотить; [який воркує]»
гуркотли́вочка
«яка воркує»
(про голубку, також переносно)
гуркотне́ча
гуркотня́
гурко́тнява
гурли́кати
«воркувати»
гурр-гур
(вигук для передачі воркування і гуркоту)
гурча́ти
«густи, дзюрчати; воркувати; гарчати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hurkać «воркувати» | верхньолужицька |
| gurkstêt «тріскотіти, сичати, скрекотати» | латиська |
| gurgti «булькотіти; бурчати (про живіт)» | литовська |
| hurkaś | нижньолужицька |
| churkaś | нижньолужицька |
| hurkotaś | нижньолужицька |
| gurren «воркувати; мурчати» | нововерхньонімецька |
| hurkot «гуркіт, стукіт»«гуркотіти, стукотіти»«бурчання» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) | польська |
| hurkotać «гуркіт, стукіт»«гуркотіти, стукотіти»«бурчання» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) | польська |
| гург (вигук для передачі грому) | російська |
| hurkat «тс.» | словацька |
| gurgáti «тс.» | словенська |
| гу́ргать «стукотіти, гриміти; бурчати» | українська |
| гу́ркать «звати; говорити» | українська |
| hurt «гуркіт» | українська |
| hurgat «воркувати» (мор.) | чеська |
| гар | ? |
| гир | ? |
| вуркота́ти | ? |
| туркота́ти | ? |
гу́рка «кровʼяна ковбаса»
запозичення з угорської мови;
уг. hurka «велика ковбаса; товста кишка» є похідним від основи іменника húr «кишка» невідомого походження;
слц. hurka «ліверна ковбаса»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hurka «ліверна ковбаса» | словацька |
| hurka «велика ковбаса; товста кишка» | угорська |
| húr «кишка» | ? |
гу́рка «кісточка або зерно горобини»
голосний у (‹о) зберігся як діалектна особливість, можливо, завдяки деетимологізації;
сучасної звукової форми слово набуло після занепаду ь і повʼязаного з цим випадіння б;
очевидно, результат видозміни давнішої назви плоду *горбька, утвореної від [горба] «горобина» (як сли́вка від сли́ва, гру́шка від гру́ша);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| горбька | ? |
| горба «горобина» (як сли́вка від сли́ва, гру́шка від гру́ша) | ? |
гу́ркати «відразу видавлювати молоко з усього вимʼя» (про доїння)
можливо, повʼязане з гу́ркати «стукотіти, хурчати», гур (див.);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́ркати «стукотіти, хурчати» | ? |
| гур | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України