ГУНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gunja, запозичене з невстановленої мови;

найімовірніше повʼязання з пізньолат. gunna «кожух» неясного, можливо, кельтського (Holub–Kop. 130; Šachmatov AfSlPh 33, 95) походження;

вважається також праєвропейським (Holub–Lyer 196);

менш імовірні припущення (Фасмер І 475) про запозичення з дперс. gaunya «кольорова» від ав. gaōna- «волосся; масть, колір» (пор. ос. γun «вовна»), виведення (Фасмер ГСЭ І 51; Machek ESJČ 179180) від дінд. gōnī «мішок», повʼязаного з gáuḥ «бик, корова», або зіставлення (Moszýński JP 36/3, 198–200) з лит. gauraĩ «волосся на тілі»;

р. [гу́ня] «вид одягу; старий одяг», бр. гу́нька, др. гуня, гуна «старий одяг», п. gunia ««верхній одяг з грубого сукна; грубе сукно», ч. houně «попона; ворсиста матерія», слц. huňa «тс.», болг. гу́на (гу́ня) «сільський верхній одяг», м. гуња (гуна) «вид верхнього одягу; вовняне покривало», схв. гуњ «тс.», слн. gúnj «ворсиста матерія»;

звуки токування глухарів можуть скидатися на швидку нерозбірливу мову;

пор. р. [гуни́ть] «говорити, мовити»;

можливо, звуконаслідувальне;

неясне;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. [гу́ньба́] «тс.», можливо, стосувалося спочатку лише буркуну жовтого або лікарського (Melilotus officinalis Desr.) і було повʼязане з [гу́ньба́] «дрібна висипка в роті немовлят (пліснявка), чиряки»;

ця назва буркуну жовтого мотивується тим, що він застосовується від наривів, чиряків тощо;

р. [гу́ньба́] «висипка, чиряки» повʼязується з [гуня́вый] «лисий, плішивий від колишніх паршів, золотушної висипки», що виводиться від гу́ня, гу́на «поганий, старий, зношений одяг» (з облізлим хутром), спорідненого з укр. гу́ня «сіряк»;

зіставляється також (Меркулова Очерки 140–141) з р. [гу́нить] «говорити» як назва дитячої хвороби, причина якої зводилась до наговору, злого ока тощо;

сумнів (Фасмер І 476) відносно звʼязку р. гуня́вый з гу́ня необґрунтований;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з гу́ня, гу́нька «верхній сукняний одяг» (див.);