ГУМУС — ЕТИМОЛОГІЯ
гу́мус «перегній»
запозичено через посередництво російської і польської мов з латинської;
лат. humus «перегній, земля, ґрунт» походить з homos, з яким повʼязане і homo «людина», і споріднене з гр. χαμαí «на землі», лит. žẽmė «земля», псл. zemja, укр. земля́;
р. бр. гу́мус, п. ч. слц. вл. humus, болг. м. схв. ху́мус, слн. húmus;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́мус | білоруська |
| ху́мус | болгарська |
| humus | верхньолужицька |
| χαμαí «на землі» | грецька |
| humus «перегній, земля, ґрунт» | латинська |
| žẽmė «земля» | литовська |
| ху́мус | македонська |
| humus | польська |
| zemja | праслов’янська |
| гу́мус | російська |
| ху́мус | сербохорватська |
| humus | словацька |
| húmus | словенська |
| земля́ | українська |
| humus | чеська |
| homo «людина» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України