ГУМОРУ — ЕТИМОЛОГІЯ
гу́мор
запозичено через посередництво польської мови з латинської;
лат. hūmor «волога» (в середньовічній медицині також «соки організму, що впливають на настрій») є похідним від дієслова ūmēre (із вторинним h) «бути вологим» (‹*ūgumor), спорідненим з гр. ὑγρός,«вологий», вірм. оус «свіжий», дісл. vǫkr «вологий»;
р. ю́мор, бр. гу́мар «гумор», гумо́р «настрій», п. ч. слц. вл. humor, болг. м. ху́мор, схв. хумор, слн. humór;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гумор
«характер, вдача; соки в організмі»
(XVII ст.)
гумора́льний
гуморе́ска
гумори́ст
гумори́стика
гумористи́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́мар «гумор» | білоруська |
| ху́мор | болгарська |
| humor | верхньолужицька |
| оус «свіжий» | вірменська |
| ὑγρός | грецька |
| vǫkr «вологий» | давньоісландська |
| hūmor «волога» (в середньовічній медицині також «соки організму, що впливають на настрій») | латинська |
| ху́мор | македонська |
| humor | польська |
| ю́мор | російська |
| хумор | сербохорватська |
| humor | словацька |
| humór | словенська |
| гумо́р «настрій» | українська |
| humor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України