ГУМЕН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ігу́мен «у православній церкві управитель чоловічого монастиря»
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. ἠγούμενος «проводир, ватажок», пов’язане з ἠγέομαι «веду перед, вказую шлях», спорідненим з лат. sāgio «висліджую», гот. sōkjan «шукати», двн. suohhan «тс.», хет. sak- «знайти»;
р. болг. игу́мен, бр. ігу́мен, др. игуменъ, п. ihumen, слц. igumen, м. игумен, схв. ùгуман, слн. íguman, стсл. игоумєнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́мен
игу́менъ
(1627)
ігу́меня
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ігу́мен | білоруська |
игу́мен | болгарська |
sōkjan «шукати» | готська |
ἠγούμενος «проводир, ватажок» | грецька |
ἠγέομαι «веду перед, вказую шлях» | грецька |
suohhan «тс.» | давньоверхньонімецька |
игуменъ | давньоруська |
sāgio «висліджую» | латинська |
игумен | македонська |
ihumen | польська |
игу́мен | російська |
ùгуман | сербохорватська |
igumen | словацька |
íguman | словенська |
игоумєнъ | старослов’янська |
sak- «знайти» | хетська |
гумно́ «тік з будівлями»
Погодин Следы 234;
Pokorny 483;
Berп. I 362;
Bezlaj ESSJ I 186;
Skok l 633;
Младенов 114;
БЕР І 294;
Schuster-Šewc 360–361;
Machek ESJČ 190–191;
Brückner 163;
Sławski І 377–378;
Фасмер–Трубачев I 474;
недостатньо обґрунтована реконструкція (Откупщиков ЭИРЯ V 88– 90) псл. *gubьna, похідного, нібито, від gubiti «губити»,– Шанский ЭСРЯ І 4, 198–199;
можливо, давнє утворення з коренів *gu- ‹ *gou- (‹ іє. *guou-) (пор. псл. govędo «рогата худоба», укр. [го́вʼєдо] «тс.» і mьn- (псл. mьnǫ, męti, укр. мну, м՝я́ти) у такому разі назва повʼязується з первісним способом молотіння за допомогою худоби, що топтала снопи;
етимологія непрозора;
псл. gumьno;
р. бр. гумно́, др. гумьно, п. gumno, ч. слц. humno, вл. huno, нл. gumno, полаб. ďaimnĕ, болг. м. гу́мно, схв. гу́мно, гу́вно, слн. gúmno, стсл. гоумьно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуме́нний
«[тс.]; (заст.) прикажчик на току поміщика»
гуме́нник
«сторож гумна»
гу́мни́ще
«місце, де було гумно»
загуме́ння
загуме́нок
загумі́нок
пригуме́нок
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гумно́ | білоруська |
гу́мно | болгарська |
huno | верхньолужицька |
гумьно | давньоруська |
гу́мно | македонська |
gumno | нижньолужицька |
ďaimnĕ | полабська |
gumno | польська |
*gubьna | праслов’янська |
gumьno | праслов’янська |
гумно́ | російська |
гу́мно | сербохорватська |
humno | словацька |
gúmno | словенська |
гоумьно | старослов’янська |
гу́вно | українська |
humno | чеська |
gubiti «губити» | ? |
*gu- (‹ іє. *g$uou-)(пор. псл. govędo «рогата худоба», укр. [го́вʼєдо] «тс.» і mьn- (псл. mьnǫ, męti, укр. мну, м՝я́ти) | ? |
гуме́нник «польова гуска, Anser fabalis Lath.» (орн.)
назва зумовлена, очевидно, тим, що птах часто живиться зерном на гумнах;
похідне утворення від гумно́;
р. гуме́нник;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гумно́ | ? |
гуме́нник | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України