ГУЛЮВАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ґу́ля «ґудз, наріст; [вид зачіски у вигляді закрученої коси Па]»
псл. *gulja ‹ *goul-;
ступінь чергування *geul- представлений у схв. жуљ «мозоль», слн. žúlj «тс.»;
споріднене з дінд. gōlā «гулька, круглий глек», gōla «куля, кулька», дісл. kūla «гудз», двн. kūle «кулька», нвн. Kaule «тс.», лит. gugà «горб», gùnglė «гуля»;
іє. *geu«схиляти, кривити, робити опуклим»;
збереження початкового проривного ґ в говорах зумовлене експресивним забарвленням слова (пор. ґудз) і, можливо, підтримане впливом польського відповідника;
повʼязання з п. kula, укр. ку́ля (Karłowicz SWO 324; Bruckner 163), як і з схв. гули́ти «здирати шкіру» (Преобр. І 169; Berп. I 362), викликає сумнів;
р. діал. бр. гу́ля «ґудз, наріст», п. gula «наріст, жовно», слц. gulʼa «куля, кулька», болг. гули́я «капуста (кольрабі)», вла́шка гули́я «картопля», схв. [gula] «горб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґу́лі
«дифтерія»
ґульома́ха
«велика ґуля»«тс.»
гулюва́тий
ґулюва́тий
«з ґулями»
гуля
«ґудз»
гуля́стий
ґу́лястий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́ля «ґудз, наріст» | білоруська |
| гули́я «капуста (кольрабі)» | болгарська |
| kūle «кулька» | давньоверхньонімецька |
| gōlā «гулька, круглий глек» | давньоіндійська |
| kūla «гудз» | давньоісландська |
| gugà «горб» | литовська |
| Kaule «тс.» | нововерхньонімецька |
| kula | польська |
| gula «наріст, жовно» | польська |
| *gulja | праслов’янська |
| гу́ля «ґудз, наріст» | російська |
| жуљ «мозоль» | сербохорватська |
| гули́ти «здирати шкіру» | сербохорватська |
| gula «горб» | сербохорватська |
| gulʼa «куля, кулька» | словацька |
| žúlj «тс.» | словенська |
| ку́ля | українська |
| вла́шка «картопля» | українська |
| *geul- | ? |
| gōla «куля, кулька» | ? |
| gùnglė «гуля» | ? |
| *geu «схиляти, кривити, робити опуклим» | ? |
| гу́ля «ґудз, наріст» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України