ГУЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гули́ти «гудити, глузувати, дурити»
очевидно, повʼязане з [гуль] «йолоп, дурень»;
під сумнівом залишається повʼязання (Berп. I 362; ЭССЯ 7, 170–171) з р. жу́лить;
др. гульныи «чарівний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гулити
«видурити»
відгу́лити
«відволікти, відвернути»
загу́лити
«завести, заховати»
нагу́ла
«задирака; простак; йолоп»
нагу́листий
нагу́лити
«навидурювати (чого-небудь у людей); надибати»
нагу́лько
«тс.»
нагу́льковатий
«обдурити»
огули́тися
«прорахуватися, зазнати втрати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гульныи «чарівний» | давньоруська |
| жу́лить | російська |
| гуль «йолоп, дурень» | ? |
го́лий
псл. golъ;
споріднене з двн. kalo «лисий, голий», нвн. kahl «лисий», лит. gãlas «кінець» (початково «голий стовбур»), pagalỹs «поліно, кий», лтс. pagale «тс.», з іншим вокалізмом (а, пор. укр. га́лузь), також лтс. gāls «гладенький, як лід», gāla «ожеледь»;
робилися спроби повʼязання з лат. calvus «лисий» з глухим початковим приголосним (Zupitza KZ 37, 389);
непереконливе повʼязання (Iljinskij AfSlPh 29, 166 – 167) з схв. гу́лити «обдирати шкіру»;
р. го́лый, бр. го́лы, др. голый, п. нл. goły, ч. слц. holý, вл. hoły, полаб. dʼölă «лиса (голова)», болг. м. гол, схв. гȏ, гòла, гòло, слн. gòl, стсл. голъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голева́тий
«напівголий»
голенє́
«усяке збіжжя, крім вівса»
голеня́
«безпере пташеня»
голе́ча
голи́д
«голяк»
голи́зна́
го́ли́к
«голодранець; пожарище»
голина́
«добірне збіжжя, крім вівса»
голи́нка
«плід осоки»
голи́ня
«відкрите поле»
голи́ти
голи́ця
«тс.; облізле хутро»
голи́ш
«бідняк; круглий гладкий камінець; [скошений зимою очерет]»
голи́шниці
«вид грибів»
голі́й
«перукар»
(заст.)
голі́ти
«оголятись»
голо́та
голотва́
«голота»
голоти́ти
голтя́й
«голодранець»
голу́н
«голяк»
голь
«голота»
(заст.)
го́лька
«безоста пшениця»
гольце́м
(присл.)
голюк
«тс.»
голя
«гола верховина»
(ж. р.)
голя́
«голе пташеня»
(с. р.)
голя́га
«бідняк»
голя́к
голяка́
(присл.)
голя́ка
«гола жінка»
голяр
«перукар»
голя́рня
«перукарня»
догола́
на́голо́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лы | білоруська |
| гол | болгарська |
| hoły | верхньолужицька |
| kalo «лисий, голий» | давньоверхньонімецька |
| голый | давньоруська |
| calvus «лисий» | латинська |
| pagale «тс.» | латиська |
| gāls «гладенький, як лід» | латиська |
| gãlas «кінець» (початково «голий стовбур») | литовська |
| гол | македонська |
| goły | нижньолужицька |
| kahl «лисий» | нововерхньонімецька |
| dʼölă «лиса (голова)» | полабська |
| goły | польська |
| golъ | праслов’янська |
| го́лый | російська |
| гу́лити «обдирати шкіру» | сербохорватська |
| гȏ | сербохорватська |
| holý | словацька |
| gòl | словенська |
| голъ | старослов’янська |
| гòла | українська |
| гòло | українська |
| holý | чеська |
| pagalỹs «поліно, кий» | ? |
| gāla «ожеледь» | ? |
гули́біда «малинівка, вільшанка (?), Erithacus rubecula L.» (орн.)
складне утворення з основи дієслова [гули́ти] «дурити; заманювати» та іменника біда́, паралельне до [дурибаба] «волове очко», [дурисвіт] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гульбіда
«волове очко, Troglodytes troglodytes L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гули́ти «дурити; заманювати» | ? |
| біда́ | ? |
| дурибаба «волове очко» | ? |
| дурисвіт «тс.» | ? |
гу́лий «безрогий»
очевидно, повʼязане з гу́ля, ґу́ля;
звʼязок із схв. гули́ти «обдирати» і вірм. gul «тупий, обрізаний» (Младенов РФВ 68, 383), як і ос. [gulu] «безрогий» (Абаев Пробл. ист. и диал. 13–14), потребує обгрунтування;
р. [гулай] «однорогий бик» (з укр.?), п. guły «який має плоскі роги (?)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґу́ла
«молоді телята з ґулями замість ріжків»
(зб.)
гу́лавий
«короткорогий»
ґу́лавий
«тс.; з відмороженими пальцями або руками»
ґу́лий
«тс.; безногий, безрукий До»
ґулі́й
«людина з відмороженими пальцями на ногах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gul «тупий, обрізаний» | вірменська |
| gulu «безрогий» | осетинська |
| guły «який має плоскі роги (?)» | польська |
| гулай «однорогий бик» (з укр.?) | російська |
| гули́ти «обдирати» | сербохорватська |
| гу́ля | ? |
| ґу́ля | ? |
ґу́ля «ґудз, наріст; [вид зачіски у вигляді закрученої коси Па]»
збереження початкового проривного ґ в говорах зумовлене експресивним забарвленням слова (пор. ґудз) і, можливо, підтримане впливом польського відповідника;
повʼязання з п. kula, укр. ку́ля (Karłowicz SWO 324; Bruckner 163), як і з схв. гули́ти «здирати шкіру» (Преобр. І 169; Berп. I 362), викликає сумнів;
іє. *geu«схиляти, кривити, робити опуклим»;
споріднене з дінд. gōlā «гулька, круглий глек», gōla «куля, кулька», дісл. kūla «гудз», двн. kūle «кулька», нвн. Kaule «тс.», лит. gugà «горб», gùnglė «гуля»;
псл. *gulja ‹ *goul-;
ступінь чергування *geul- представлений у схв. жуљ «мозоль», слн. žúlj «тс.»;
р. діал. бр. гу́ля «ґудз, наріст», п. gula «наріст, жовно», слц. gulʼa «куля, кулька», болг. гули́я «капуста (кольрабі)», вла́шка гули́я «картопля», схв. [gula] «горб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґу́лі
«дифтерія»
ґульома́ха
«велика ґуля»«тс.»
гулюва́тий
ґулюва́тий
«з ґулями»
гуля
«ґудз»
гуля́стий
ґу́лястий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́ля «ґудз, наріст» | білоруська |
| гули́я «капуста (кольрабі)» | болгарська |
| kūle «кулька» | давньоверхньонімецька |
| gōlā «гулька, круглий глек» | давньоіндійська |
| kūla «гудз» | давньоісландська |
| gugà «горб» | литовська |
| Kaule «тс.» | нововерхньонімецька |
| kula | польська |
| gula «наріст, жовно» | польська |
| *gulja | праслов’янська |
| гу́ля «ґудз, наріст» | російська |
| гули́ти «здирати шкіру» | сербохорватська |
| жуљ «мозоль» | сербохорватська |
| gula «горб» | сербохорватська |
| gulʼa «куля, кулька» | словацька |
| žúlj «тс.» | словенська |
| ку́ля | українська |
| вла́шка «картопля» | українська |
| *geu «схиляти, кривити, робити опуклим» | ? |
| gōla «куля, кулька» | ? |
| gùnglė «гуля» | ? |
| *geul- | ? |
| гу́ля «ґудз, наріст» | ? |
гуля́ти «ходити; розважатися, гратися; не працювати; бути в періоді тічки; [танцювати]»
єдиного пояснення не має;
виводиться (Sławski I 433–434) від вигуку гу́ля, а також (Berп. I 361–362; Brückner 173) від основи гул;
зіставляється з схв. гу́лити «обдирати; пиячити» (Потебня РФВ З, 163), з цсл. гульнъ «чарівний» (Соболевский РФВ 70, 78–79; Jakobson Word 8, 387), з лит. guleti «лежати» (Преобр. І 169), припускається первісне значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча), звідки «гратися, забавлятися» і т. д. (Львов Этимология 1963, 110–115);
р. гуля́ть «ходити; забавлятися», бр. гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі», п. hulać «гуляти, веселиися» (з укр.), ч. hulati «кричати, викрикувати з радощів», слц. hulʼať «тс.», болг. гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гул
ви́гульний
відгу́л
ві́дгулень
«свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»
гула́й
«бродяга, нероба»
гу́лі
«гуляти»
(дит.)
гу́лі
«гуляння»
гульба́
гу́льби
гу́льбини
гу́льбище
гу́льбощі
гу́лька
гу́льки
«гуляння»
гульли́вий
«розгульний»
гульма́
(прислівник при інфінітиві гуля́ти як підсилення)
гульня́
гу́льови́й
(про худобу, яка перебуває на випасі)
гуляви́й
(про худобу)
гуля́йко
«тс.»
гуля́ка
гуля́льня
«гульбище»
гу́ля́нка
гуля́тика
«пиятика»
гуля́тися
«гратися»
гуля́тоньки
гуля́точки
«тс.»
гуля́чка
«неробоча худоба»
гуля́щий
загу́л
загуля́ти
«почати багато гуляти; заглушити горе, біду»
загуля́тися
«до втоми натанцюватися»
нагу́л
«угодованість худоби; привілля»
нагу́лювати
«пасти на доброму кормі»
(худобу)
нагуля́ти
«багато прогуляти; погладшати»
обгуля́тися
«програтися»
о́дгулень
«лоша свійської кобили від дикого жеребця»
перегу́л
«тимчасовий відпочинок (про землю)»
погуля́нка
«гуляння; перебування в гостях»
погуля́ння
«гулянка; полювання; війна; гульба»
при́гулень
«свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»
пригуля́ти
«придбати гуляючи; прижити»
(дитину)
прогу́л
прогу́лька
«гулянка?»
про́гульком
«то зʼявляючись, то зникаючи»
прогу́льний
прогу́льник
прогу́лянка
розгу́л
розгу́лля
розгу́льний
розгу́ляний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі» | білоруська |
| гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.) | болгарська |
| guleti «лежати» | литовська |
| hulać «гуляти, веселиися» (з укр.) | польська |
| гуля́ть «ходити; забавлятися» | російська |
| гу́лити «обдирати; пиячити» | сербохорватська |
| hulʼať «тс.» | словацька |
| гульнъ «чарівний» | церковнослов’янська |
| hulati «кричати, викрикувати з радощів» | чеська |
| гу́ля | ? |
| гул | ? |
| значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча) | ? |
| звідки «гратися, забавлятися» | ? |
гуль «йолоп, дурень»
можливо, повʼязане з [гули́ти] і успадковане вже з прасловʼянської мови;
в карпатських говорах могло бути підтримане впливом з боку уг. hülye «дурний; кретин; йолоп», що є похідним від дієслова hűl «охолоджуватися, застигати» невідомого походження;
не зовсім ясне;
п. gułaj «незграба, нездара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гула́вець
«тс.»
гу́ла́вий
«божевільний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gułaj «незграба, нездара» | польська |
| hülye «дурний; кретин; йолоп» | угорська |
| гули́ти | ? |
| hűl «охолоджуватися, застигати» | ? |
жу́лик
друге значення, мабуть, первісне;
існує також думка (Шанский ЭСРЯ І 5, 298), що р. жу́лик є похідним від [жуль] «злодій, шахрай», яке пов’язується з [жи́лить] «привласнювати чуже», [жи́ла] «скнара; охочий привласнювати чуже»;
пов’язується з болг. жу́ля «здираю шкіру, дряпаю», схв. жу́лити «здирати шкіру, лущити», слн. žúliti «посилено терти, жувати», а також схв. гу́лити «дерти», яке Младенов (РФВ 68, 383) пов’язує з укр. гу́лий, вірм. gul «тупий, обрізаний»;
р. жу́лик у блатному жаргоні має значення «учень злодія; гострий ножик»;
запозичення з російської мови;
бр. жу́лік, ч. žulík;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жульма́н
обжу́лювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жу́лік | білоруська |
| жу́ля «здираю шкіру, дряпаю» | болгарська |
| gul «тупий, обрізаний» | вірменська |
| жу́лик «злодій, шахрай» | російська |
| жуль «злодій, шахрай» | російська |
| жи́лить «привласнювати чуже» | російська |
| жи́ла «скнара; охочий привласнювати чуже» | російська |
| жу́лик «учень злодія; гострий ножик» | російська |
| жу́лити «здирати шкіру, лущити» | сербохорватська |
| гу́лити «дерти» | сербохорватська |
| žúliti «посилено терти, жувати» | словенська |
| гу́лий | українська |
| žulík | чеська |
нагу́ла «паливода, запальна особа; дурень»
очевидно, пов’язане з [гули́ти] «гудити, глузувати; дурити» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
нагу́листий
нагу́лько
«тс.»
нагу́льковатий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гули́ти «гудити, глузувати; дурити» | українська |
обжули́ти «подряпати, обдерти; наголо обстригти; обікрасти, обібрати»
псл. žuliti (‹*geul-) «обдирати», guliti (‹*goul-) «тс.», очевидно, пов’язані з укр. гу́лий «безрогий», алб. gul «з обрізаними рогами», вірм. gul «тупий, обрізаний»;
р. [жу́лькать] «бити, важко ударяти», болг. жу́ля «здираю шкіру, дряпаю», схв. жу́лити «здирати шкіру, лущити», гу́лити «тс.; грабувати, обдирати», слн. žúliti «посилено терти; жувати», gúliti «здирати шкіру, обдирати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gul «з обрізаними рогами» | албанська |
| жу́ля «здираю шкіру, дряпаю» | болгарська |
| gul «тупий, обрізаний» | вірменська |
| žuliti «обдирати» (‹*geul-) | праслов’янська |
| жу́лькать «бити, важко ударяти» | російська |
| жу́лити «здирати шкіру, лущити» | сербохорватська |
| žúliti «посилено терти; жувати»«здирати шкіру, обдирати» | словенська |
| gúliti «посилено терти; жувати»«здирати шкіру, обдирати» | словенська |
| гу́лий «безрогий» | українська |
| гу́лити «тс.; грабувати, обдирати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України