ГУКНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
гук (вигук на позначення сильного стуку, гуркоту)
звуконаслідувальне утворення, можливо, повʼязане з вигуком гу (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́кати
гу́кну́ти
гуко́ну́ти
гу́ку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу | ? |
гука́ти «штовхати»
очевидно, повʼязане з гук «грюкіт» і первісно означало «грюкати, стукотіти»;
р. [гу́кнуть] «ударити», бр. [гу́кацца] «ударятися»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́кацца «ударятися» | білоруська |
| гу́кнуть «ударити» | російська |
| гук «грюкіт» | ? |
| означало «грюкати, стукотіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України