ГУКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

гук «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж»

псл. *gukъ (*hukъ, *xukъ), gukati (*hukati, *xukati) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (hu, xu);
р. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», бр. гук «стукіт, гуркіт; розмова», п. huk «глухий відголос; гул, крик», ч. houkati «гудіти; гукати», слц. huk «звук», болг. гу́кам «воркую», м. гука «воркує», схв. гук, «воркування», хук «галас, грюкіт», слн. gȗkati «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́гук
ві́дгук «відзив; відголос»
гукавщи́на «сильний крик»
гука́ти «кликати, кричати»
гукоті́я «крики»
гукотня́ «тс.»
гуча́ло «місце в річці, де клекоче вода»
гуча́ти
гу́чка «загонич на полюванні»
гучли́вий
гучни́й
гучні́ти
гучні́шати
гучо́к «тс.; види іграшок; вид мухи, Musca vomitoria»
згук «звук»
згуча́ти
пере́гу́к
по́гук
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гук «стукіт, гуркіт; розмова» білоруська
гу́кам «воркую» болгарська
гука «воркує» македонська
huk «глухий відголос; гул, крик» польська
*gukъ (*hukъ, *xukъ) праслов’янська
гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]» російська
гук «воркування» сербохорватська
huk «звук» словацька
gȗkati «кричати» словенська
хук «галас, грюкіт» українська
houkati «гудіти; гукати» чеська
gukati (*hukati, *xukati)(hu, xu) ?

гук (вигук на позначення сильного стуку, гуркоту)

звуконаслідувальне утворення, можливо, повʼязане з вигуком гу (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

гу́кати
гу́кну́ти
гуко́ну́ти
гу́ку «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу ?

гук «бугай, пугач, Botaurus stellaris L.» (орн.)

звуконаслідувальні утворення за характерним криком відповідних птахів, що нагадує звукосполучення гу;
п. hukał, [hukała, hukało] «тс.», схв. hupač;
Фонетичні та словотвірні варіанти

го́пкало «тс.»
гугу́кало
гу́кало «тс.»
гука́рня «пугач, Bubo maximus» (орн.)
гу́пало «водяний бугай»
гу́пко «одуд, Upupa (L.)»
гучо́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hukał польська
hupač сербохорватська
hukała «тс.» українська
hukało «тс.» українська
гу ?

гук «жук скарабей, Scarabaeus» (ент.)

можливо, звуконаслідувальне, але не виключена і можливість давнього звʼязку з основою жук (ранньо-псл. *gouk- : *geuk-, Berneker IF 10, 156; Iljinskij AfSlPh 29, 496–497);
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
жук (ранньо-псл. *gouk- : *geuk-, Berneker IF 10, 156; Iljinskij AfSlPh 29, 496--497) ?

гу́ком «багато»

неясне;
п. huk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гук «тс.; велика кількість; купа»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
huk «тс.» польська

гик «шум, крик»

звуконаслідувальне утворення, очевидно, давньоруського періоду, не відбите пам’ятками через народнорозмовний характер слова;
можливо, пов’язане з гук «звук»;
зв’язок з дангл. cohhettan «кашляти», англ. cough «тс.» (Zupitza GG 133) навряд чи можливий;
р. гик, бр. гік;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ги́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
cough «тс.» англійська
гік білоруська
cohhettan «кашляти» давньоанглійська
гик російська
гук «звук» ?

ги́чка «ботвина; [качан кукурудзи]»

пояснення п. giczoł як наслідку контамінації п. giźa з piszczel «велика гомілкова кістка» (Otrębski ŻW 276 – 277) непереконливе;
псл. (пн.) [gyčь, gyča, gyčelь], повʼязане, з одного боку, з *gukъ, *gučь, укр. [гук] «стрілка цибулі», бр. гук «росток», п. (каш.) [guč (guča)] «шишка, мозоль», схв. гука «наріст на тілі, на дереві», з другого, – з псл. *gyža, *gyželь «стегно, верхня частина ноги» (пор. укр. ги́жки́ «холодець із свинячих ніг»; пор. також укр. [ги́шель] «голінка»);
р. [гичь] «огудина; ботвина», бр. [гіча́н] «гичка», п. giczoł «голінка», giczał, giczeł, [gical, gicol] «тс.», [gicz] «стегно, нога», ст. giczelnik «живокіст (лікарська рослина, застосовувана для лікування зламаної кістки ноги)», ч. (мор.) [hycała] «товста кістка», [hyča] «качан капусти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ги́ка «гичка»
гич
гича́
гича́лля (зб.)
гича́ль «стебло, товсте ребро листка, товстий прожилок листка»
гича́н «тс.»
гичи́на «одне стебло гичі»
гичня́к «картоплиння»
ги́ччя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гук «росток» білоруська
гіча́н «гичка» білоруська
giczoł польська
giźa з piszczel «велика гомілкова кістка» польська
guč «шишка, мозоль» (каш.)(guča)] польська
giczoł «голінка» польська
giczał «голінка» польська
giczeł «голінка» польська
*gyža праслов’янська
гичь «огудина; ботвина» російська
гука «наріст на тілі, на дереві» сербохорватська
гук «стрілка цибулі» українська
gical «тс.» українська
gicol «тс.» українська
gicz «стегно, нога» українська
hyča «качан капусти» українська
hycała «товста кістка» (мор.) чеська
*gukъ ?
*gučь ?
*gyželь «стегно, верхня частина ноги» (пор. укр. ги́жки́ «холодець із свинячих ніг»; пор. також укр. [ги́шель] «голінка») ?
giczelnik «живокіст (лікарська рослина, застосовувана для лікування зламаної кістки ноги)» ?

гука́ти «штовхати»

очевидно, повʼязане з гук «грюкіт» і первісно означало «грюкати, стукотіти»;
р. [гу́кнуть] «ударити», бр. [гу́кацца] «ударятися»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу́кацца «ударятися» білоруська
гу́кнуть «ударити» російська
гук «грюкіт» ?
означало «грюкати, стукотіти» ?

жук

утворення від звуконаслідувальної основи жу- (‹*geu-);
можливо, споріднене з гук (Berneker IF 10, 156);
р. бр. жук, др. жукъ, п. żuk, ч. žukati «дзижчати, густи», вл. žūk, полаб. zeuk «гнойовик»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

жука́н «Scarabaeus»
жукове́ць «Gamasus coleoptratorum»
жуко́вка «Tetyra scarabaeoides»
жукува́тий «дуже смаглявий»
жух «жук-гнойовик, Geotrupes stercorarius L.»
жученя́
жучи́ха
жучки́ «гатунок намиста»
жучо́к «ланка в ланцюгу»
пожу́чниця «акар жучний, Асаrus coleoptratorum» (ент.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
жук білоруська
žuk верхньолужицька
жукъ давньоруська
zeuk «гнойовик» полабська
żuk польська
*geu- праслов’янська
жук російська
жу (‹*geu-) українська
гук українська
žukati «дзижчати, густи» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України