ГУЗУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
гу́затися «гаятися, зволікати»
псл. gǫzati «соватися», похідне від gǫza «зад»;
споріднене з лит. gúžoti «сидіти або стояти зігнувшись», лтс. gūznêt «сидіти навпочіпки; зволікати час»;
р. [гу́зать] «повільно щось робити», [гу́за] «нерозторопна людина», п. guzdrać się «повільно робити, марудити», слц. [húzriť (sa)] «неспокійно сидіти», вл. huzać so «тс.», болг. [гъзу́ря се] «задкую», [гъзу́рча се] «гаюсь», схр. огу́жати «марудити», слн. [gúzati se] «повільно йти, лізти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́зкати
«незграбно плигати»
гузува́ти
«баритися, гаятися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гъзу́ря «задкую» | болгарська |
| huzać so «тс.» | верхньолужицька |
| gūznêt «сидіти навпочіпки; зволікати час» | латиська |
| gúžoti «сидіти або стояти зігнувшись» | литовська |
| guzdrać się «повільно робити, марудити» | польська |
| gǫzati «соватися» | праслов’янська |
| гу́зать «повільно щось робити» | російська |
| húzriť «неспокійно сидіти» (sa)] | словацька |
| gúzati se «повільно йти, лізти» | словенська |
| гу́за «нерозторопна людина» | українська |
| гъзу́рча «гаюсь» | українська |
| gǫza «зад» | ? |
| огу́жати «марудити» | ? |
калагу́зити «погано працювати, халтурити»
неясне;
можливо, афективне утворення, повʼязане з [гузува́ти] «зволікати», гу́зно «зад»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гузува́ти «зволікати» | ? |
| гу́зно «зад» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України