ГУЖЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гуж «ремінь для кріплення голоблі до хомута; [капиця Л], [гужва́] «розпарена гілка для звʼязування»
псл. *gǫžь, gǫžьva, очевидно, фонетичний варіант основи ǫžь «вуж», подібно до гу́сінь – у́сениця;
спроба розірвати обидві основи і повʼязати *gǫžь з дісл. kengr «гак, вигин», сангл. cangle «огорожа» (Фасмер І 471; Holthausen Awп. Wb. 151; Petersson IF 24, 265–266) здається зайвою;
р. бр. гуж «ремінна петля хомута», п. gążwa (gążew, gążewka) «гнучка лозина; ремінь ціпа», ч. houžev, [houž] «джгут», слц. húžva «тс.», болг. гъж, гъ́жва «джгут; чалма», м. гужва «кільце, сплетене з соломи, дубців; петля, яка замінює кочет на човні», схв. гŷжва «джгут», слн. góž «гуж, звʼязка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́жавий
«сильний; твердий, жилуватий»
гужевня́
«частина плуга»
гуже́м
«кіньми, на возах»
гужи́ще
«вірьовка для увʼязування снопів на возі»
гужі́вка
«тс.; мотузка, канат»
гужо́в
«розпарена гілка для звʼязування; залізний ланцюг, що зʼєднує плуг з колесами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуж «ремінна петля хомута» | білоруська |
| гъж | болгарська |
| kengr «гак, вигин» | давньоісландська |
| гужва «кільце, сплетене з соломи, дубців; петля, яка замінює кочет на човні» | македонська |
| gążwa «гнучка лозина; ремінь ціпа» (gążew, gążewka) | польська |
| *gǫžь | праслов’янська |
| гуж «ремінна петля хомута» | російська |
| гŷжва «джгут» | сербохорватська |
| cangle «огорожа» | середньоанглійська |
| húžva «тс.» | словацька |
| góž «гуж, звʼязка» | словенська |
| houž «джгут» | українська |
| гъ́жва «джгут; чалма» | українська |
| houžev | чеська |
| gǫžьva | ? |
| ǫžь «вуж» | ? |
| гу́сінь | ? |
| у́сениця | ? |
| *gǫžь | ? |
гиджга́ (вигук, яким нацьковують собак)
вважається первісним вигуком, як і нвн. [huss, hussa] «тс.»;
неясне;
п. hyżha, hużha, huż, huzia, huziu, huź, huziaha, huźha, hajzeha, uzie, вл. Нл. huš «тс.», ч. huškati «цькувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
геджа́
гейджа́
гидж
гиджа́
гийджа́
гича́
го́йджа́
гойджя́
гойжа́
гудж
гу́джа́
гуджга́
гуджя́
гужа́
гу́нджя
гуч
гучжа́
ж
ужа́-ужа́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| huš «тс.» | верхньолужицька |
| huš «тс.» | нижньолужицька |
| huss, hussa «тс.» | нововерхньонімецька |
| hyżha | польська |
| hużha | польська |
| huż | польська |
| huzia | польська |
| huziu | польська |
| huź | польська |
| huziaha | польська |
| huźha | польська |
| hajzeha | польська |
| uzie | польська |
| huškati «цькувати» | чеська |
гу́сениця «личинка (комах)» (ент.)
псл. gǫsěnica: *ǫsěnica є похідним від *gǫsěnа : *ǫsěna, що зводиться до ǫsъ : ʊǫsъ «вус» як субстантивований прикметник (пор. стсл. власѣнъ «волосяний» від власъ «волос») з первинним значенням «космата, кудлата» (риса, характерна для багатьох різновидів гусениць);
фонетичне явище переходу протетичного v- (u-) в g- (через *gu-) спостерігається і в інших словах: пор. псл. *gǫžь : vǫžь, укр. гуж, гужва́ : у́жва, вужі́вка;
менш переконливе пояснення заміни vзвуком g- впливом з боку стсл. гоуштєрица «ящірка» (Фасмер І 477; Skok І 635) або псл. gǫsь (Vaillant RÉS 18, 77);
р. гу́сеница, бр. ву́сень, др. усѣница, гусѣница, гь gąsienica, [gąska, gąsionka, wąśůna, wąsianka, wąsiel, wąsielnica], ст. wąsionka, wąsienica, ч. housenka, [housenice], слц. húsenica, [husanica, husenka], вл. husanca, нл. guseńca, полаб. vǫsănaićă, болг. въсе́ница, м. гасеница, схв. гỳсеница, gùsjena, слн. gosénica, стсл. гѫсѣница, цсл. оусѣньцъ, оусѣнца, юсєница;
Фонетичні та словотвірні варіанти
восе́льник
восе́льниця
вузня́
«гусениця ведмедиці, Arctia»
вусе́льник
ву́сень
«тс.»
вусі́льниця
госе́льня
гу́сельниця
гусе́льня
«гусениця»
гу́сеничний
гусени́чник
«гусеничний їздець, Microgaster»
гу́сень
гу́сі́льниця
гу́сінь
(зб.)
осе́льня
усе́льниця
у́се́ниця
усі́лка
усі́ль
«тс.»
усі́льниця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́сень | білоруська |
| въсе́ница | болгарська |
| husanca | верхньолужицька |
| усѣница | давньоруська |
| гасеница | македонська |
| guseńca | нижньолужицька |
| vǫsănaićă | полабська |
| gǫsěnica: | праслов’янська |
| *gǫžь | праслов’янська |
| gǫsь | праслов’янська |
| гу́сеница | російська |
| гỳсеница | сербохорватська |
| húsenica | словацька |
| gosénica | словенська |
| гоуштєрица «ящірка» | старослов’янська |
| гѫсѣница | старослов’янська |
| гуж | українська |
| гусѣница | українська |
| гь gąsienica | українська |
| gąska | українська |
| gąsionka | українська |
| wąśůna | українська |
| wąsianka | українська |
| wąsiel | українська |
| wąsielnica | українська |
| housenice | українська |
| husanica | українська |
| husenka | українська |
| оусѣнца | українська |
| юсєница | українська |
| оусѣньцъ | церковнослов’янська |
| housenka | чеська |
| з «космата, кудлата» (риса, характерна для багатьох різновидів гусениць) | ? |
| v- ($u-)(через *gu-) | ? |
| *gǫžь | ? |
| гужва́ | ? |
| у́жва | ? |
| вужі́вка | ? |
| g- | ? |
| wąsionka | ? |
| wąsienica | ? |
ку́жба «(у тринозі) гак, на якому підвішують казанок; (у колісників) жердина з прив’язаною до неї дерев’яною ключкою для притискання колісного обода; приміщення для вівчарів та молочних продуктів Доп. УжДУ IV»
запозичення з молдавської мови;
молд. ку́жбэ «дуга; гак, гачок» походить від схв. гŷжва «заплутаний клубок, моток; мотузяна петля на човні; жгут, кільце, вінчик», спорідненого з укр. гуж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́жбитися
«гнутися, горбитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́жбэ «дуга; гак, гачок» | молдавська |
| гŷжва «заплутаний клубок, моток; мотузяна петля на човні; жгут, кільце, вінчик» | сербохорватська |
| гуж | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України