ГУДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гу́ди́ти «ганити»
очевидно, результат видозміни деетимологізованого дієслова кудити «гудити, ображати, псувати» і зближення його з дієсловом гудѣти «гудіти, грати»;
припущення первісного звʼязку з гуді́ти, псл. gǫdǫ, gǫsti (Фасмер І 470–471; ЭССЯ 7, 80; Berп. I 340–341) або запозичення з литовської мови (Москаленко УІЛ 31) менш переконливі;
р. [гу́дить] «ганьбити», [гуди́ть] «обдурювати», бр. [гу́дзіць] «гудити», др. гудити «ганьбити, обвинувачувати», стсл. гоудити «ганьбити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуди́ло
«огудник»
гу́дкати
«базікати, плести чутки»
гудкува́ти
«тс.»
гудьба́
«ганьба»
гу́дяч
«тс.»
загу́да
«огуда»
згу́да
«ганьба, висміювання»
огу́да
огу́дий
«вартий осуду, поганий»
огу́дник
погу́дка
«нарікання; [осуд]»
розгу́дець
«наклепник»
розгу́дити
«розлучити, відвернути наклепами»
розгу́дця
«той, хто викликає розрив угоди наклепами або відраджуванням»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́дзіць «гудити» | білоруська |
| гудити «ганьбити, обвинувачувати» | давньоруська |
| gǫdǫ | праслов’янська |
| гу́дить «ганьбити» | російська |
| гоудити «ганьбити» | старослов’янська |
| гуди́ть «обдурювати» | українська |
| кудити «гудити, ображати, псувати» | ? |
| гудѣти «гудіти, грати» | ? |
| гуді́ти | ? |
| gǫsti | ? |
гуни́ти «гудити, ганити»
очевидно, результат контамінації форм гу́дити і га́нити (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́дити | ? |
| га́нити | ? |
огу́дина «стебла й листя гарбузових»
існує також припущення (Osten-Sacken KZ 44, 155) про зв’язок з гу́дити;
зіставляється з гидки́й (Фасмер ІІІ 119);
неясне;
р. [огу́дина] «бадилля», [о́гудь] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́ддя
«тс.; картоплиння, морквиння»
гу́ди́на
гуди́нє
«огудина»
гудиніе͡
«картоплиння»
гу́диння
«тс.»
гу́динь
«огудина»
оводи́нє
о́гуд
огу́диння
угу́дина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| огу́дина «бадилля» | російська |
| о́гудь «тс.» | українська |
| гу́дити | ? |
| гидки́й | ? |
гуджу́ «вигук, яким відганяють свиней»
результат видозміни звукової форми ачу́ «тс.» під впливом гу́джа́ і под. «гиджга»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ачу́ «тс.» | ? |
| гу́джа́ | ? |
гуді́ти
іє. *gu-n-d- інфіксований різновид основи *gou-d-, *gu-d-, похідної від кореня *gou-, *gu-, до якого зводиться й го́вір;
споріднене з лит. gaũsti «шуміти, дзвеніти», лтс. gàudas «плач»;
псл. gǫdǫ, gǫsti ‹ *gǫdti;
р. гуде́ть, [густи́], бр. гусці́, гусць, гудзе́ць, др. густи, гудѣти «грати на струнних інструментах», п. gędzić «грати», ст. gąść «тс.», ч. housti, слц. hústʼ, вл. nudźić, болг. [гъду́вам] «граю на гуслях, скрипці», [гудя́] «тс.», схв. гу́дети «грати на струнних інструментах; гудіти», слн. gósti «грати на скрипці», стсл. гѫсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуд
гуда́
«музика, гра»
гудак
«музикант, скрипаль»
гуда́тарь
«той, хто гуде»
гуде́ць
«тс.»
гу́дик
«нехрущ червневий, Amphimallon solstitialis L.»
гуди́м
«той, хто гуде»
гуди́мець
«вовк»
гудій
«той, хто гуде»
гудо́к
гудьба́
«музика»
густи́
згуді́ти
«почати сильно звучати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гусці́ | білоруська |
| гъду́вам «граю на гуслях, скрипці» | болгарська |
| nudźić | верхньолужицька |
| густи | давньоруська |
| *gu-n-d- | індоєвропейська |
| gàudas «плач» | латиська |
| gaũsti «шуміти, дзвеніти» | литовська |
| gędzić «грати» | польська |
| gǫdǫ | праслов’янська |
| гуде́ть | російська |
| гу́дети «грати на струнних інструментах; гудіти» | сербохорватська |
| hústʼ | словацька |
| gósti «грати на скрипці» | словенська |
| гѫсти | старослов’янська |
| густи́ | українська |
| гусць | українська |
| гудзе́ць | українська |
| гудѣти «грати на струнних інструментах» | українська |
| гудя́ «тс.» | українська |
| housti | чеська |
| *gu-d- | ? |
| *gou- | ? |
| *gu- | ? |
| го́вір | ? |
| *gǫdti | ? |
| gąść «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України