ГУДИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gǫdǫ, gǫsti ‹ *gǫdti;

споріднене з лит. gaũsti «шуміти, дзвеніти», лтс. gàudas «плач»;

іє. *gu-n-d- інфіксований різновид основи *gou-d-, *gu-d-, похідної від кореня *gou-, *gu-, до якого зводиться й го́вір;

р. гуде́ть, [густи́], бр. гусці́, гусць, гудзе́ць, др. густи, гудѣти «грати на струнних інструментах», п. gędzić «грати», ст. gąść «тс.», ч. housti, слц. hústʼ, вл. nudźić, болг. [гъду́вам] «граю на гуслях, скрипці», [гудя́] «тс.», схв. гу́дети «грати на струнних інструментах; гудіти», слн. gósti «грати на скрипці», стсл. гѫсти;

очевидно, результат видозміни деетимологізованого дієслова кудити «гудити, ображати, псувати» і зближення його з дієсловом гудѣти «гудіти, грати»;

припущення первісного звʼязку з гуді́ти, псл. gǫdǫ, gǫsti (Фасмер І 470–471; ЭССЯ 7, 80; Berп. I 340–341) або запозичення з литовської мови (Москаленко УІЛ 31) менш переконливі;

р. [гу́дить] «ганьбити», [гуди́ть] «обдурювати», бр. [гу́дзіць] «гудити», др. гудити «ганьбити, обвинувачувати», стсл. гоудити «ганьбити»;

форми гуна́ти, гуна́ могли виникнути пізніше під впливом луна́ти, луна́;

очевидно, повʼязане з гуді́ти, густи́ (псл. *gǫd-ti ‹*gond-);

первісною могла бути форма гуну́ти з *gǫ(d)nǫti;

псл. gǫsli, gǫslь (‹*gǫd-slь) є похідним від дієслова gǫsti «*gǫd-ti, gǫdǫ) «густи (грати на струнному музичному інструменті)», до якого зводиться укр. густи́;

р. гу́сли «гуслі», бр. гу́слі, др. гусль, гусли, п. gęśl «тс.», ч. housle «скрипка», слц. вл. husle, нл. gusle «тс.», болг. гъ́сла «гуслі», м. гусла, схв. гусле «тс.», слн. gósli «скрипка», стсл. гѫсли «гуслі»;

неясне;

можливо, пов’язане з р. [гула́] «гостроверха перська шапка», яке зводиться до перс. kulāh «шапка, шолом», спорідненого з двн. hulja (hulla) «головний убір», гот. huljan «закутувати, покривати», лат. celāre «приховувати, закривати», occulere «прикривати, ховати»;