ГУГОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гуготі́ти «одноманітно, глухо звучати»
звуконаслідувальні утворення, близькі до вигуку гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́гіт
«гудіння»
гугнати
«воркувати»
гугні́ти
«глухо звучати; воркувати»
гугноті́ти
«воркувати»
гугон
«глухий звук»
гугоні́ти
«гуготіти; [глухо гудіти; воркувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу | ? |
гуті́ти «шуміти, гудіти, сичати, шипіти; (про тетерука) кричати, токувати»
можливо, похідне від прасловʼянського вигуку *gu-;
Moшинський (JP 37/5, 368) відносить гуті́ти і семантично повʼязані з ним слова словʼянських мов з коренем gut- до іє. кореня *got- «кричати»;
р. [гу́тать] «кричати пo-совиному», ч. [hútati] «трубити в ріг», нл. hutaś «вити, кричати» (про сову);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуготі́ти
«видавати глухий шум»
(підсилювальний варіант)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кореня *got- «кричати» | індоєвропейська |
| hutaś «вити, кричати» (про сову) | нижньолужицька |
| гу́тать «кричати пo-совиному» | російська |
| hútati «трубити в ріг» | чеська |
| *gu- | ? |
| гуті́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України