ГУ — ЕТИМОЛОГІЯ

гу (оклик; вигук під час співу, вигук для відтворення гудіння вітру)

псл. *hu, звуконаслідувальне утворення і рефлекторний вигук, паралельний до нім. hu (вигук здивування, переляку), шв. hu «тс.», лат. hu (вигук гидливості), рум. hu (вигук від морозу);
бр. гугу́ «гомін, галас», п. hu (вигук від переляку, здивування, холоду; вигук для відтворення крику сови), ч. hú, hú (оклик; вигук від холоду; вигук для відтворення гудіння), слц. hu (вигук), вл. hu «ух», нл. hu (вигук переляку, відрази), схв. hȕ (вигук гніву, від холоду), слн. hú (вигук від страху, несподіванки, холоду);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гугу́ «гомін, галас» білоруська
hu «ух» верхньолужицька
hu (вигук гидливості) латинська
hu (вигук переляку, відрази) нижньолужицька
hu (вигук здивування, переляку) німецька
hu (вигук від переляку, здивування, холоду; вигук для відтворення крику сови) польська
*hu праслов’янська
hu (вигук від морозу) румунська
(вигук гніву, від холоду) сербохорватська
hu (вигук) словацька
(вигук від страху, несподіванки, холоду) словенська
(оклик; вигук від холоду; вигук для відтворення гудіння) чеська
(оклик; вигук від холоду; вигук для відтворення гудіння) чеська
hu «тс.» шведська

аѓу (вигук, яким відганяють курей або гусей)

відоме лише в українській мові складне утворення з вигуків а1 і гуш (уш) або, можливо, втраченого в цьому значенні гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аву́ш
аву́ша
агу́ш
агу́ша
ау́ш
ау́ша
Етимологічні відповідники

Слово Мова
з (уш) ?
а (уш) ?
гуш (уш) ?
гу ?

агу (вигук, уживаний при перегукуванні)

складне слово, утворене з вигуків а1 і гу (див.);
р. бр. агу́ «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
агу́ «тс.» білоруська
агу́ «тс.» російська
гу ?

гуготі́ти «одноманітно, глухо звучати»

звуконаслідувальні утворення, близькі до вигуку гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гу́гіт «гудіння»
гугнати «воркувати»
гугні́ти «глухо звучати; воркувати»
гугноті́ти «воркувати»
гугон «глухий звук»
гугоні́ти «гуготіти; [глухо гудіти; воркувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу ?

гук (вигук на позначення сильного стуку, гуркоту)

звуконаслідувальне утворення, можливо, повʼязане з вигуком гу (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

гу́кати
гу́кну́ти
гуко́ну́ти
гу́ку «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу ?

гук «бугай, пугач, Botaurus stellaris L.» (орн.)

звуконаслідувальні утворення за характерним криком відповідних птахів, що нагадує звукосполучення гу;
п. hukał, [hukała, hukało] «тс.», схв. hupač;
Фонетичні та словотвірні варіанти

го́пкало «тс.»
гугу́кало
гу́кало «тс.»
гука́рня «пугач, Bubo maximus» (орн.)
гу́пало «водяний бугай»
гу́пко «одуд, Upupa (L.)»
гучо́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hukał польська
hupač сербохорватська
hukała «тс.» українська
hukało «тс.» українська
гу ?

гу́пало «водяний бугай» (орн.)(інакше: гук, гу́кало, гугу́кало)

походить від звуконаслідувального вигуку гу, очевидно, ще прасловʼянського походження;
пор. подібні звуконаслідувальні назви птахів в інших індоєвропейських мовах: нвн. (Wiede)-hopf «одуд», [hupphupp], гол. hoppe, лат. upupa, фр. huppe «тс.»;
п. [hupało, hupała, hupał] «водяний бугай» (з укр.), схв. hupkač «одуд», слн. hupač «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

го́пкало «тс.»
гупко́ «одуд, Upupa» (орн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hoppe голландська
upupa латинська
hupało «водяний бугай»укр.) польська
hupała «водяний бугай»укр.) польська
hupał «водяний бугай»укр.) польська
hupkač «одуд» сербохорватська
hupač «тс.» словенська
huppe «тс.» французька
гу ?
подібні ?
hupphupp ?

ні-гу́ (вигук, яким підганяють коней)

результат поєднання вигуків [ні], пов’язаного з [ньо] «но», і гу (оклик);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ні українська
ньо «но» українська
гу (оклик) українська

угу́ «цур, пек» (вигук)

неясне;
можливо, утворилося шляхом подвоєння й наступного спрощення вигуку гу;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України