ГРЯНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гря́нути «гримнути, раптово зазвучати; [ударити, ударитися, упасти]»
єдиної етимології не має;
повʼязується з псл *grędnǫti «піти», похідним від grędǫ «іду» (Горяев 82; Berп. I 349–350; Преобр. І 165– 166; Фасмер–Трубачев І 468) або з псл. *grьmnǫti «гримнути» (Mikl. EW 77; Соболевский RSl 7, 200–201; Jakobson Word 8, 387; Vaillant MSL 52, 165);
можливо, безпрефіксна і префіксальна форми мають різну етимологію, і лише пізніше їх основи фонетично збіглись;
р. гря́нуть, нагря́нуть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нагрянути
«раптово надійти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *grьmnǫti «гримнути» | праслов’янська |
| гря́нуть | російська |
| нагря́нуть | українська |
| *grędnǫti «піти» | ? |
| grędǫ «іду» | ? |
грянь «зірки садові, татарське мило, Lychnis chalcedonica L.»
семантика «загоряння» відбита і в іншій назві цієї рослини – [загара];
пор. слц. hrianka «суха квітка», повʼязане з дієсловом hriať «гріти» (давніше, мабуть, «обпалювати, піджарювати, висушувати», пор. hrianka «грінка»);
очевидно, запозичення з словацької мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hrianka «суха квітка» | словацька |
| загара | ? |
| hrianka «суха квітка» | ? |
| hriať «гріти» (давніше, мабуть, «обпалювати, піджарювати, висушувати», пор. hrianka «грінка») | ? |
горя́чка «татарське мило, зірки садові, Lychnis chalcedonica L.» (бот.)
пор. інші назви тієї самої рослини: укр. [грянь],– очевидно, від грань «жар; велике вугілля що тліє», п. płomieńczyk, ч. plamenčice, plamenečnice;
назва зумовлена червоним кольором квітів, що викликає асоціації з горінням, жаром, полумʼям;
похідне утворення від гаря́чий, [горя́чий] або горі́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| płomieńczyk | польська |
| грянь | українська |
| plamenčice | чеська |
| грань «жар; велике вугілля що тліє» | ? |
| plamenečnice | ? |
| гаря́чий | ? |
| горя́чий | ? |
грань «лінія поділу, межа; ребро, сторона площини»
псл. granь;
споріднене з двн. grana «вусики (у рослин)», нвн. Granne «остюк колоска», шв. grân «ялинка», ірл. grend «борода», алб. [krane] «жало»;
іє. *gher-, *ghrē-: *ghrō- : *ghrə- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися»;
р. бр. грань, др. грань «кут, зарубка на дереві», п. grań «кут, грань», ч. hrana «ребро, край», слц. hrana «ребро, кант», вл. hrań «ребро, край», нл. grań «тс.», болг. заст. гра́на «площина кристала», схв. грàна «верхня площина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безгра́нний
гра́на
«ребро, край, грань; кант»
грани́льник
грани́стий
«гранчастий»
грани́ти
гра́нка
«частина друкарського набору; грань, бокова площина многогранника; ячмінь дворядний»
гранкова́тий
гранкува́ти
«робити грані»
гранкува́тий
грант
«грань, межа»
гранува́льний
гранува́льник
гранува́льня
«гранувальна майстерня»
гранува́ти
«тс.»
грану́шка
«глиняна форма для тіста»
гранча́к
«шести- або чотирирядний ячмінь»
гранча́стий
граня́
«рубіж, межа»
граня́к
«призма»
граня́стий
грянча́стий
грянь
«грань»
обгранко́вувати
огра́нка
«грані, нанесені на камінь або скло; нанесення граней»
одгра́нь
«розмежування»
пригранча́к
«пірамідальна галька»
розгра́нє
«межова лінія»
ро́згрань
«пропуск, порожнє місце»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krane «жало» | албанська |
| грань | білоруська |
| гра́на «площина кристала» | болгарська |
| hrań «ребро, край» | верхньолужицька |
| grana «вусики (у рослин)» | давньоверхньонімецька |
| грань «кут, зарубка на дереві» | давньоруська |
| *gher- | індоєвропейська |
| grend «борода» | ірландська |
| grań «тс.» | нижньолужицька |
| Granne «остюк колоска» | нововерхньонімецька |
| grań «кут, грань» | польська |
| granь | праслов’янська |
| грань | російська |
| грàна «верхня площина» | сербохорватська |
| hrana «ребро, кант» | словацька |
| hrana «ребро, край» | чеська |
| grân «ялинка» | шведська |
| *ghrə- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися» | ? |
| гра́на «площина кристала» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України