ГРЮК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
грюк (вигук на позначення стуку)
східнословʼянське звуконаслідувальне утворення, паралельне до п. gruchać, gruchnąć «грюкнутися; брязнути», ч. [hrouchati] «тріщати», болг. гру́хам «стукаю, ударяю», схв. грухати «стукати, тріщати, гриміти»;
можливо, походить від того самого звуконаслідувального кореня, що й лит. griáuti «гриміти», лтс. graût «звалювати, кидати», лат. ingruo «вриваюся, кидаюся»;
р. [грю́кать], бр. гру́каць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грук
«грюк»
гру́кати
«сильно стукати»
грукоті́ти
груку́чий
«такий, що грюкає»
груча́ти
«грюкати»
грюк
«стук, гуркіт»
грю́кава
«шум, стук, гуркотня; часта стрілянина»
грю́калка
грю́кало
«людина, що сильно грюкає»
грюкани́на
грю́кати
грю́кіт
грю́княва
грюкота́ти
грюкоті́ти
грюкотне́ча
грюча́ти
о́дгрюк
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гру́каць | білоруська |
| грю́кать | російська |
гряк (вигук для передачі звуку від падіння, удару)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до грюк (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
грак
«тс.»
гря́кати
«стукати, грюкати»
грякота́ти
догря́катися
«достукатися, досягти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грюк (пор.). | ? |
цюк «вигук, що означає звук сокири при рубанні»
звуконаслідувальне утворення, подібне до грюк, тук;
р. тюк, бр. цюк «тс.», п. cіuk «щіпка», ч. t’ukati, слц. t’ukat’, схв. цу̏кати «стукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цю́кати
«бити, стукати СУМ, [сапати ВеБ]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цюк «тс.» | білоруська |
| cіuk «щіпка» | польська |
| тюк | російська |
| кати «стукати» | сербохорватська |
| t'ukat' | словацька |
| t'ukati | чеська |
| грюк | ? |
| тук | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України