ГРУППА — ЕТИМОЛОГІЯ
гру́па
запозичення з французької або німецької мови;
нім. Grúppe через посередництво французької мови (фр. groupe) запозичене з італійської;
іт. gruppo походить від пров. grop «вузол», gropar «звʼязувати», яке зводиться до галлороманського со-rераrе (пізніше сrорраrе), що утворилося з лат. co- «з-» (префікс) і основи іменника rēp «канат, мотузка»;
менш переконливе повʼязання (Klein 683) з пгерм. *kruppa «кругла брила, маса»;
р. гру́ппа, бр. болг. м. гру́па, п. ч. заст. слц. grupa, схв. група, слн. grúpa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
групівщи́на
групува́ти
підгру́па
угрупо́вання
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гру́па | білоруська |
| гру́па | болгарська |
| gruppo | італійська |
| co- «з-» (префікс) | латинська |
| гру́па | македонська |
| Grúppe (фр. groupe) | німецька |
| grupa | польська |
| *kruppa «кругла брила, маса» | прагерманська |
| grop «вузол» | провансальська |
| гру́ппа | російська |
| група | сербохорватська |
| grupa | словацька |
| grúpa | словенська |
| grupa | чеська |
| gropar «звʼязувати» | ? |
| rēp «канат, мотузка» | ? |
| grupa | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України